Відходять на Вічну Ватру: пластуни сеніори Йосиф Мицик та Марта Коломиєць з Чикаго

Від імені пластового проводу висловлюємо щирі співчуття родинам та друзям пл.сен. Марти Коломиєць (Чикаго-Київ) та Йосифа Мицика (Чикаго).

Тихо спіть, без тривог! Вічна пам’ять!

13 серпня 2020 р. відійшов на Вічну Ватру наш дорогий Побратим, Йосиф «Джо» Мицик.

пл.сен. Йосиф «Джо» Мицик, ПБ

Завжди готовий помогти свойому другові, все готовий з гумором і теплим словом поради і підтримки. Неможливо бути у колі Йосифа Мицика без усмішки, бо його позитивний настрій ніколи його не покидав, навіть у останніх днях коли здоров’я занепало. Джо любив пластувати і був найкращим прикладом пластуна кожному пластунові та пластунці які мали честь його знати. Буйна уява і мистецький талант помогли йому бути знаменитим новацьким виховником.

Справедливість і зрозуміння зробили з нього шанованим і улюбленим юнацьким виховником на таборах на Беркуті та на Новому Соколі. Глибокий сенс «обов’язку» дав йому змогу легко прийняти пост станичного на прохання станиці. Завжди доброї гадки, помічний і улюблений всіма хто мав щастя провести час з ним, відхід нашого Джо лишає велику порожнечу у крузі Побратимів і у нашій пластовій родині.

Прощаємо Тебе Джо, але ніколи Тебе не забудемо!

16 серпня 2020 року на Вічну Ватру відійшла пластунка сеньйорка Марта Коломиєць.

пл.сен. Марта Коломиєць, ПС

Виростала в Чикаґо, була новацькою виховницею. У 1990-х переїхала на постійно до Києва. Була тут багаторічним директором Програми Фулбрайта в Україні – сотні молодих науковців змогли вчитись у США і повернутись в Україну. Марта була постійним членом Пласту у Києві.

Перший голова КПС України після відновлення організації на рідних теренах Олег Покальчук:

«Була великою патріоткою України. Після перших відвідин мої американські друзі її цитували: “Україна горить, горить!”. В дев’яностих вона сподівалася на швидке становлення нашої держави. Допомогла мені у ті часи отримати журналістське посвідчення “Ukrainian Weekly”. Була правдивою пластункою, вірною Пластовим Законам, в чому я свідок…»