Про Пласт

«Пласт» — українська скаутська організація, мета якої сприяти всебічному патріотичному самовихованню української молоді на засадах християнської моралі, на свідомих, відповідальних та повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільнот, і на провідників українського суспільства.

Дата заснування «Пласту» — осінь 1911 р. Перша пластова присяга відбулася 12 квітня 1912 р., попри те, що насправді пластові гуртки створено незалежно один від одного Іваном Чмолою, Олександром Тисовським та Петром Франком. Згодом оформився Організаційний пластовий комітет у1913 р., який об’єднав розрізнені пластові гуртки в масштабну крайову організацію.

Пластуни відзначилися тим, що брали активну участь у розбудові та захисті своєї держави, були активними учасниками визвольного руху та війн за незалежність УНР та ЗУНР. Сьогодні«Пласт» — найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка діє у багатьох країнах світу та об’єднує пластунів України й української діаспори. Пласт в світі налічує більше 10 000 пластунів.

Історія

Походження назви

Слово «пласт» було використано як аналог англійського слова «скаутинг» (англ. scouting — розвідка). Слово походить від назви кубанських козаків-пластунів, які повзали по-пластунськи і виконували функції розвідників у козацькому війську.

У 1908 р. засновник скаутського руху Бейден-Пауел видав книжку «Скаутинг для хлопців» (англ. Scouting for boys), яка була перекладена багатьма мовами світу. Зокрема українською мовою її переклав Олександр Тисовський, один із засновників перших пластових (скаутських) гуртків при Академічній гімназії у Львові. Незалежно від Тисовського пластові гуртки почали також творити Іван Чмола та Петро Франко. Якщо останні акцентували принципи пластування на фізичному та військовому розвитку, то Олександр Тисовський займався теоретичним вихованням молоді. Він розробив систему пластових проб (завдань), які мали виконати пластуни, для того щоб отримувати нові звання та вдосконалювати себе. За кілька місяців діяльності, 12 квітня 1912 р., першу пробу на ступінь «учасника» здали та прийняли Пластову присягу на вірність Богові та Україні близько 40 осіб, що вважається офіційною датою заснування «Пласту».

1911 рік для українських молодіжних організацій був характерний різким підйомом патріотизму та цікавості молоді до українських військових традицій. В «Пласті» на той час молодь навчали стріляти з рушниці та револьвера, робити далекі військові марші з наплечниками, сигналізувати, робити перев’язки тощо.

Протягом 1912 р. пластові гуртки поширились по всій Галичині. Австрійська влада ставилася прихильно до створення спортивних молодіжних організацій і тому підтримувала діяльність «Пласту». У 1913 р. було проведено перший мандрівний табір Пласту. На початку 1914 р. пластові осередки існували у всіх великих містах Галичини. Однак вони не співпрацювали між собою та не мали централізованої влади. З метою координації праці пластових гуртків 12 лютого 1914 р. у Львові було скликано Пластовий З’їзд, на якому було створено керівний орган Пласту — Центральну Пластову Управу (ЦПУ).

ЦПУ провела реєстрацію всіх пластових осередків, та розділила їх на 11 округ. Було налагоджено видання пластової літератури, затверджено проект пластового однострою та пластових відзнак. Фундаментальною працею для виховання молоді стала книга Олександра Тисовського «Пласт», якою користувались усі пластові осередки. Кількість пластунів станом на 1914 р. становила близько 800 осіб, а осередки організації поширились по всій Галичині, Закарпаттю та Буковині.

Із проголошенням Першого Універсалу Центральної Ради, «Пласт» почав поширювати свою діяльність на землях Наддніпрянської України. До цього були спроби започаткувати «Пласт» в Києві та Бахмутському повіті, однак новостворена Українська Скаутська Організація була насильно приєднана до «Бой-скаутів Росії». Хоча «Пласт» в Галичині постав раніше, він не мав ніякого впливу на «Пласт» на центральних українських землях. Найбільшими пластовими осередками стали Біла Церква, Кам’янець-Подільський та Чернігів. Щодо діяльності пластунів в інших містах відомо дуже мало, тому сказати про їхній вплив та чисельність доволі важко. Перший юнацький пластовий курінь на Наддніпрянській Україні був створений у Білій Церкві. Засновником цього куреня був колишній інструктор «Російських Бой-скаутів» Євген Слабченко (Деслав). Офіційною назвою українських пластунів в Білій Церкві була «Українські Бой-скаути» (УБС). Українська влада ставилась прихильно до створення пластових куренів, і тому надала УБС приміщення в Українському клубі у Білій Церкві.

 Розвитком пластових гуртків займались різні установи УНР. Протягом 1918 року за підтримки гетьмана Павла Скоропадського було створено пластові гуртки при кожній українізованій гімназії. Таким чином «Пласт» пожвавлює діяльність в таких містах як Фастів, Катеринослав, Київ,Вінниця, Канів. Пластові осередки тоді користувались підручником Олександра Тисовського «Пласт» та статутом УБС, що був виданий у 1918 році у Білій Церкві. Після повалення Гетьманату та приходу до влади Директорії, пластуни склали ядро старшинських кадрів новоствореної Армії УНР. Найбільше відзначились І. Чмола, який був старшиною УСС під час Першої Світової Війни а потім полковником Січових Стрільців Євгена Коновальця, Петро Франко, що був старшиною УСС та Січових Стрільців Дієвої Армії УНР, Федь Черник, який відзначився у Бою під Мотовилівкою, Олена Степанівна, Осип Яримович, Северин Яремкевич. Львівські пластуни також брали участь у Листопадовому Чині 1 листопада 1918 року.

На початку 1919 року українська армія була близькою до катастрофи: на сході наступали більшовики, а на заході поляки та румуни. Нестача набоїв, медикаментів та страшна епідемія тифу спричинила загибель до 60 тис. солдатів Української Галицької Армії. Серед усіх окупованих територіях, «Пласту» дозволили існувати тільки в Галичині та Волині, але із цензурою пластових підручників та під наглядом польської поліції. На території, окупованій більшовиками «Пласт» був заборонений відразу, та пізніше витіснений піонерським рухом. Єдиною скаутською організацію, якій було дозволено існувати на терені УРСР була київська «Спілка Бой-скаутів Росії», але і її заборонили у 1924 році.

2-й етап: Відновлення Пласту (1920–1930 рр.)

Польська влада не надала великого значення «Пласту», і тому він мав змогу відновитись у вигляді невеликих пластових гуртків при українських школах. У 1922 році до «Пласту» вступає молодий Роман Шухевич, майбутній генерал-хорунжий Української Повстанської Армії. За час членства в «Пласті» Шухевич брав активну участь у спортивних змагах та культурних заходах. Також він проводив активну виховну діяльність: був співорганізатором пластового гуртка «Ясний Тризуб» та куреня старших пластунів «Чорноморці».

Загалом, до 1924 року утворилося близько 30 юнацьких пластових полків та декілька окремих для старших пластунів. Старшими пластунами вважались ті, хто мав 13 повних років, та бажав залишитись в Пласті. Серед пластунів був поширений культ стрілецьких могил. Силами стрийського та львівського «Пласту» було відновлено та впорядковано могилу УСС на горі Маківці. До розвитку «Пласту» доклали також провідні діячі Української греко-католицької церкви. Митрополит Андрей Шептицький надав пластунам площу на горі «Сокіл», де до наших днів збереглася однойменна пластова оселя.

3-й етап: Пласт у підпіллі та під час Другої Світової війни (1930–1945 рр.)

З початку 1930-х «Пласт» вимушений працювати в підпіллі, під проводом конспіративного Пластового Центру та Верховної Пластової Команди. Через утиски з боку влади та офіційну заборону діяльності, пластуни перейшли у напівлегальне становище. «Пласт» починає активніше співпрацювати з ОУН (співпраця була і до того, однак в дещо обмеженому вигляді), отримувати і розповсюджувати націоналістичні видання, такі як «Сурма». Пластуни виконували ряд важливих функцій в ОУН: 1) «Пласт» поповнював організацію цінними кадрами, які були патріотично настроєними, обізнаними в Історії України та практичних навичках. 2) Пластуни могли вільно пересуватись містами та передавати політичним в’язням їжу та націоналістичну літературу (Наприклад, зробивши друге дно у відрі з харчами, і поклавши у проміжок літературу, залити смальцем) 3) Пластові осередки виконували роль «опорних пунктів» для членів ОУН, які переходили кордон і опинялися у незнайомій місцевості. Крім того, «Пласт» значно полегшував працю ОУН завдяки тому, що міг вести пропаганду серед молоді у навчальних закладах. Однак, через співпрацю з ОУН, багатьох пластунів було закатовано в Березі Картузькій, а за часів радянської окупації — вислано в Сибір.

У 1934–1936 рр. «Пласт» переживає кризу, через великий тиск з боку польської влади та брак кадрів.

Значимою діяльність пластунів була на Закарпатті. «Пласт» на Закарпатті був заснований ще в 1921 році, в Ужгороді. Організаторами пластових гуртків були К. Заклинський, А. Дідик, Л. Бачинський. Чехословацька влада не допускала використання слів «Україна» та «українці», тому пластуни були вимушені оперувати словами «руські» або словосполученням «наш народ» для позначення українців в офіційних документах. Незважаючи на тиск з боку влади, у 1922 році відбувається перший закарпатський пластовий табір. Пластуни випускали різні часописи, як наприклад журнали «Пластун», «Карпати», «На стійці» та «Скоб». В часописах вказувалось на провідну роль «Пласту» у вихованні української молоді Закарпаття. У 1929 році Джемборі в Англії відвідує декілька пластунів з Закарпаття. Переживши кризу у 1934–1936 рр. до «Пласту» вступають понад 3 тисяч юнаків з Закарпаття. Влітку 1938 року, «Пласт» на Закарпатті пожвавлює свою діяльність, проводячи паради, марші та з’їзди. Найбільшими осередками «Пласту» на Закарпатті були Хуст, Ужгород, Мукачево, Берегове,Рахів. У 1934 році на Закарпатті було створено старшопластунський мистецький курінь «Нова Сцена», який згодом перетворився на професійний театр, а за часів Карпатської України став державним.

Німецька влада не була зацікавлена в існуванні іноземних патріотичних організацій на території, окупованій її військами. Перший безпосередній контакт німецьких військ із «Пластом» відбувся під час окупації Чехословаччини у 1938 році. Тоді «Пласт» діяв під виглядом СУПЕ, і об’єднував українських емігрантів у Празі. Діяльність пластунів була заборонена, а її діячів було заарештовано. У 1941 році, із початком німецько-радянської війни, пластуни пробують відновити свою діяльність у Західній та Наддніпрянській Україні під виглядом «Виховної Спільноти Української Молоді» (ВСУМ), але безуспішно.

4-й етап: Друга віднова Пласту (1945–1950 рр.)

Після останньої війни велике число українців залишилося поза межами України. Організуються пластові гуртки в багатьох місцевостях з Головною Пластовою Старшиною та Радою в Мюнхені. Пласт діє в країнах Північної та Південної Америки, Австралії, Англії, Австрії, Франції, Німеччині.

5-й етап: Розквіт Пласту на нових місцях поселення (1950–1989 рр.)

З 1950 року український Пласт розвинув активну діяльність на нових місцях поселення: Австралія, Аргентина, Канада, Великобританія, Німеччина,США. Проводяться пластові заняття, вишколи, виховні та спеціалізаційні табори. Видаються для виховників журнали «Вогонь Орлиної Ради», «В дорогу з юнацтвом», для новацтва видається місячник «Готуйсь», для юнацтва «Юнак», а для старшопластунів і пластунів-сеньйорів —«Пластовий Шлях». Також було видано посібник для виховників — «Посібник зв’язкового». У Аргентині, Австралії, Великобританії, США, Канаді та Німеччині було створено крайові проводи Пласту. У 1954 році було створено Конференцію Українських Пластових Організацій, для того щоб обрати єдиний провід та координувати діяльність світового Пласту.

6-й етап: Відродження Пласту (з 1990 р.)

Завдяки праці окремих осіб та підтримці деяких нових організацій виникли пластові групи в різних середовищах і в різних місцевостях. Уже в 1990 році вони були в Луцьку, Києві, Донецьку, але найширше Пласт розвинув свою діяльність на теренах Львівщини та Львова зокрема, де Міська рада 22 лютого 1990 року затвердила «Статут пластового товариства». Пластуни в еміграції активно допомагали розвитку «Пласту» в Україні. На початок 1995 року «Пласт» нараховував 3500 учасників.

Видавництво пластової літератури також відновилось і в Україні, в основному за допомогою іноземних пластунів. Почалося видавництво журналу «Готуйсь!» (для новацтва 6-11 років) та «Юнак» (для юнацтва 11-18 років).

У 1997 році було відзначено 85-ту річницю заснування організації у пластовій оселі «Сокіл», участь в якому взяло понад 700 пластунів з 34 осередків організації в Україні. Також вперше в незалежній Україні було інавгуровано третього в Історії «Пласту» Начального Пластуна Любомира Романківа.

Почався стрімкий розвиток інших скаутських організацій на південних та східних землях України. Багато з них, разом із пластунами, взяли участь у 18-му всесвітньому скаутському Джемборі в Нідерландах у 1995 році. Вони також відвідали Перше Всеукраїнське пластове Джемборі біля села Невицьке Закарпатської області. 33-ох українських скаутів було запрошено взяти участь у 19-му всесвітньому скаутському Джемборі у 1999 році.

7-й етап: Пласт у XXI столітті[ред. • ред. код]

Станом на 2006 рік «Пласт» нараховував близько 10 000 членів в Україні та близько 3000 членів закордоном.

У серпні 2007 року було відзначено 95-ту річницю «Пласту». Річниця відзначалася в усіх великих осередках «Пласту» в Україні, а також в інших країнах, де існують організації «Пласту». В Канаді участь у святкуванні взяло понад 1200 учасників.

У 2008 році Президент України Віктор Ющенко видав указ «Про заходи щодо сприяння розвитку пластового (скаутського) руху в Україні»^[12]. Крім того, Пласт підписав угоду із Міністерством освіти і науки України^[13].

Також у 2008 році Національну організацію скаутів України, куди входить і Пласт, було прийнято до Всесвітньої організації скаутського руху. Таким чином пластуни отримали змогу відвідувати міжнародні скаутські заходи, та інтегруватись у світове скаутське суспільство.

19-23 серпня 2009 відбулося Друге Всеукраїнське Пластове Джемборі, поблизу с. Нирків Заліщицького району,Тернопільської області. Метою Джемборі було впорядкування Червоноградського замку, прибирання навколишньої території та підготовка до святкування століття з дня створення Пласту. Загалом учасниками Джемборі стали близько 1300 пластунів з України, США, Німеччини, Бельгії та Естонії. Були присутні представники скаутських організацій Алжиру, Грузії та Польщі. Також спеціально для пластунів були проведені показові виступи бійців спецпідрозділу УМВС «Беркут» та працівників МНС.

У 2012 відбуваються святкування сторіччя організації, головною акцією яких має стати Ювілейна міжкрайова пластова зустріч у Львові з 19 по 25 серпня. Окрім того, вже відбувся ряд цікавих заходів, зокрема підкорення та назва Піку Століття Пласту в Антарктиді.

У рамках святкування було започатковано інтернет-проект «100 кроків до сторіччя Пласту», де публікуються архівні та сучасні матеріали з історії Пласту та дописи про відомих пластунів.

Ідейні засади

Виховна система

Пластова виховна система складається з трьох елементів:

1. Ідейні основи Пласту. Це — високогуманна ідея, закріплена в пластовій присязі, та виховний ідеал, який окреслений пластовим законом.
2. Пластова метода. Надзвичайно доцільна і всестороння, випробувана довгими роками пластова метода самовиховання.
3. Виховні засоби. Засоби — це зміст пластової діяльності.

В реалізації пластової виховної системи є одна основна вимога: всі елементи цієї системи повинні бути одночасно застосовувані. Два перші елементи є незмінними, бо їх неможливо модифікувати відповідно до бажань чи поглядів виховника. Третій елемент, засоби, можуть змінюватись відповідно до потреб. Можна застосовувати одні чи інші типи занять відповідно до зацікавлень молоді, при умові, що все повинно бути збалансовано згідно із загальними напрямними діяльності в Пласті.

Важливим джерелом створення традицій куренів, зокрема «Орден Залізної Остроги», «Червона Калина», «Вовкулаки» стала історична спадщина козаччини, стрілецтва і УПА.

Три головні обов’язки пластуна

1. Бути вірним Богові і Україні;
2. Допомагати іншим;
3. Жити за Пластовим законом і слухатись пластового проводу.

Пластовий закон

1. Пластун словний;
2. Пластун сумлінний;
3. Пластун точний;
4. Пластун ощадний;
5. Пластун справедливий;
6. Пластун увічливий;
7. Пластун братерський і доброзичливий;
8. Пластун зрівноважений;
9. Пластун корисний;
10. Пластун слухняний пластовій старшині;
11. Пластун пильний;
12. Пластун дбає про своє здоров’я;
13. Пластун любить красу і дбає про неї;
14. Пластун завжди доброї гадки.

Коли пластун виконав вимоги першої проби, або виконав завдання, встановлені крайовим проводом, він складає пластову присягу:

“Присягаюся своєю честю, що робитиму все що в моїх силах щоб: бути вірним Богові і Україні, допомагати іншим, слухатись пластового проводу і жити за Пластовим Законом.”

Пластове гасло та привітання

В повсякденному житті пластуни вітаються, подаючи ліву руку. Вітання лівою рукою — вияв приналежності до світового скаутського руху. Ліва рука ближча до серця, і вітання нею означає довіру до людини, з якою вітаються.

Вітаючись на урочистостях, пластуни промовляють один другому: «СКОБ» та підносять при цьому догори праву руку із випростаними трома пальцями — символом трьох головних обов’язків пластуна. Слово «СКОБ» означає назву породи орла — скоба білохвостого. Пластуни прийняли його як свій символ. Гасло «СКОБ» є початком слів Сильно Красно Обережно Бистро, які повинні бути характерними рисами усіх пластунів.

Пластовий однострій

Пластуни носять однострій під час пластових занять: на сходинах, збірках, святах тощо. Пластовим однострій вважається тоді, коли включає всі передбачені відповідним правильником частини:

• накриття голови (скаутський капелюх, беретка);
• хустка (у формі прямокутного трикутника відповідної барви);
• обручик до хустки (плетений з трьох барв);
• штани (зеленої барви, короткі до колін, зимою-довгі);
• пояс (шкіряний чи плетений);
• взуття (чорні чи коричневі шнуровані черевики);
• підколінки (барви однострою, взимку-шкарпетки);
• шнурок до свистка (зелений для юнаків або коричневий для юначок, для виховника — білий).

Відповідно до жіночої статі в однострої є певні відмінності:

• сорочка піскової барви;
• спідничка — коричнева

Також на однострої носять різного роду пластові відзнаки: пластовий герб, відзнаки приналежності (до Пласту, пластових з’єднань), відзнаки пластових ступенів, відзнаки пластових вишколів (ігрових комплексів, вмілостей, таборів, фізичних вправностей, спеціалізаційних вишколів), відзнаки пластових діловодств, відзнаки пластових виховників та їхніх вишколів, відзнаки пластових відзначень, відзнаки з різних нагод.

Опікун Пласту

Легенда стверджує, що він жив наприкінці ІІІ століття та був легіонером римського війська за часів імператора Діоклетіана. Юрій був дуже хорошим вояком, проте християнином, чого не допускав імператор.

За те, що Юрій не зрікся своєї віри, його було замучено на смерть, хоч як цього не намагались уникнути інші вояки, що любили та поважали Юрія. Слава про Юрія тоді розійшлась по цілому християнському світі. В легендах переказували, що Юрій забив змія, котрий вимагав людських жертв. Таким чином про Юрія усі знали як про оборонця правди та добра, а змій виступив символом зла.

Впродовж усіх часів різні організації обирали собі за патрона св. Юрія як історичну постать, гідну наслідування. За патрона св. Юрія обирають і більшістьскаутських організацій. Для пластунів св. Юрій став зразком непохитності віри, доброти та відважності.

Символіка

Герб Пласту

Гербом, або емблемою Пласту є український тризуб і біла трилиста лілея, символ скаутського руху, сплетені в одну гармонійну цілісність. Цей герб став символом ідейної єдності цілого пластового руху — на рідних землях та поза їх межами.

Три лілеї також символізують Три головні обов’язки пластуна, а тризуб вказує на те, що Пласт — це українська організація. Пластуни, що склали Пластову присягу, носять його як відзнаку приналежності до Пласту. Окрім того, трилиста лілея — це відзнака скаутів у всьому світі, що у різних країнах по-різному поєднана із іншими символами.

Гімн Пласту

Гімном Пласту є пісня «Цвіт України», перший куплет якої склав Олександр Тисовський, а інші два запозичені з поезії Івана Франка «В дорогу».

Пластові символи

• Сильно — Дуб
• Красно — Калина
• Обережно — Мухомор
• Бистро — Блискавка

Ці символи використовуються також на пластових відзначеннях.

Пластові відзначення та нагороди — це кілька ступенева система заохочень та подяк, прийнята у Пласті. Нагороди надаються відповідно до вікової приналежності пластуна чи пластунки до певного Уладу (об’єднання). Винятки становлять «Бронзовий хрест за геройський чин» та «Залізний Пластовий Хрест», що, за визначенням, надаються незалежно від віку. Пластові відзначення та нагороди носяться виключно на пластовому однострої, причеплені над лівою кишенею (чи в аналогічному місці для новаків, які носять безрукавки).

Структура

Пластові улади

Пластуни поділяються за віком на улади:

• новаки — діти від 6 до 10 років, об’єднуються в Уладі Пластунів Новаків та Пластунок Новачок (УПН);
• юнаки — 11-17 років, Улад Пластового Юнацтва (УПЮ);
• старші пластуни — 18-35 років, Улад Старших Пластунів (УСП);
• пластуни-сеньйори — старші за 35 років, Улад Пластового Сеніорату (УПС).

Пластові курені

Курінь — організаційна і структурна одиниця Пласту. Пластуни гуртуються в куренях, котрі, в свою чергу, об’єднуються в Улади за віком. Відповідно до Уладу, виникають й окремі специфіки куренів. Наприклад, кожен курінь УПЮ має власного патрона, порядкове число й барви, а також курінне знамено і курінний прапор. Проте, для куренів старших пластунів чипластунів сеньйорів наявність патрона не є обов’язковою.

Згідно із правильником (статутом) УПЮ, курінь це

“2-5 юнацьких гуртків, що діють на тому самому терені (станиці, пластової групи) творять курінь УПЮ. Кожний гурток в курені має своє римське порядкове число й іншу назву (символ). Курінь УПЮ є організаційною одиницею Пласту і має право на свого курінного патрона й барви, курінне знамено, порядкове число й курінний прапор. Виховним та устроєвим проводом куреня є зв’язковий КПС і очолювана ним Кадра Виховників (КВ) куреня та Рада гурткових куреня.”

Юнацький курінь складається з 2-5 гуртків, які діють на одній території (місто, село). Новостворений курінь затверджується як підготовчий, і має свою хустину (неповторну на терені держави), патрона та знамено.

Для заснування нового куреня УСП (Улад старших пластунів) або УПС (Улад пластунів сеньйорів) потрібно як мінімум сім осіб. Також необхідно затвердити Конституцію (Статут) куреня, проект хустини, проект шеврону, проект абревіатури та барви (основну та побічну). Після затвердження куреня Крайовою Булавою УСП, курінь стає підготовчим. Після кількох років успішної діяльності, курінь може отримати число.

Патрон куреня — це видатна покійна особа з українського минулого, яка відповідає пластовому ідеалу українського громадянина.

КУПО

Конференція Українських Пластових Організацій (КУПО) — найвищий міжнародний координаційний орган Українського Пласту, створений 1954 року.

Передумови створення

1945–1950 роки — час буйного розквіту Пласту в країнах Західної Європи. Кінець Другої світової війни застав там велике число вихідців з України. Для опіки над «переміщеними особами» ООН створила організацію UNRRA (Адміністрація допомоги й реабілітації Об’єднаних Націй), пізніше перейменовану на IRO (Міжнародна організація втікачів). Людей, що виявилися поза своєю батьківщиною, переважно на теренах Німеччини й Австрії, було розміщено здебільшого в казармах переможеної німецької армії. Ці «табори» були встановлені зазвичай на базі національності, тобто в одному таборі були тільки українці, в іншому — тільки поляки, тільки литовці і т. д.

Пластуни, які знайшлися в українських таборах для переміщених осіб, одразу приступили до організування Пласту серед великого числа української молоді. Їх організацію було оформлено як відновлений Союз Українських Пластунів-Емігрантів (СУПЕ). Встановлено співпрацю із скаутськими організаціями інших національностей. Міжнародне скаутське бюро (МСБ, тоді з осідком у Лондоні) не могло ігнорувати великого числа молоді, яка декларувала себе скаутами і провадила скаутську програму. Тож при МСБ було створено відділ «Скаутів — переміщених осіб». Знаковою подією того часу була участь «переміщених» скаутів у Світовому джемборі в Муасон (Франція) у 1947 році.

Починаючи з 1948 року проходила акція переміщення «переміщених осіб», які вирішили не повертатися до країн свого походження, на постійний побут у краї вільного світу. Пластуни розпорошилися усіма континентами (окрім Азії). Але, куди б не закинула їх доля, не переставали пластувати й організовували пластові з’єднання.

Клопотом головного пластового проводу стало збереження єдності Пласту, адже глобальне розпорошення загрожувало, що в кожному краї Пласт діятиме інакше, що можуть втратитися засади, на яких він був створений. Потреба у центральному проводі Пласту була очевидною. При тому, однак, були побоювання, що підлеглість групи мешканців одного краю проводові в іншій країні, може бути трактована державними чинниками, як доказ нелояльності, підривної роботи. Лише значно пізніше стало зрозуміло, що такі побоювання були не зовсім виправдані.

Заснування КУПО

У 1954 році у канадському місті Ніагара-Фоллс відбувся 5-ий Загальний З’їзд СУПЕ, на якому СУПЕ було перетворено на Конференцію Українських Пластових Організацій (КУПО). Її метою стало втримання ідейних засад та виховних методів Українського Пласту. Членами-засновниками КУПО стали легально оформлені на той час крайові пластові організації в Австралії, Аргентині, Великобританії, США, Канаді і Німеччині. Такий склад членів КУПО залишався незмінним аж до 1991 року, коли до КУПО було прийнято крайові пластові організації України, Польщі, Словаччини. Хоча з правної точки зору не можна було вимагати підлеглості крайових організацій головному проводові, та було зрозуміло, що вони мають такий моральний обов’язок.

На чолі КУПО стала Головна Пластова Булава (ГПБ), як виконавчий орган, і Головна Пластова Рада (ГПР), як перевірний і судовий орган. Їхнім завданням стала координація діяльності всіх членів КУПО.

Символом єдності Українського Пласту став Начальний Пластун.

Функціонування

Члени КУПО узгоджують напрямні своєї діяльності що три роки на Зборах КУПО. Делегати від кожної крайової організації, представляючи усіх членів Пласту, спільно обмірковують пластову діяльність та ухвалюють постанови для збереження єдності пластового руху.

Для забезпечення безперервної дії КУПО поміж Зборами, делегати обирають Головну Пластову Раду та Головну Пластову Булаву.

за матеріалами Вікіпедії