14 вересня у Донецьку в бою героїчно загинув ст. пл. Євген Подолянчук

МОЛОДЬ КОЖНОГО НАРОДУ МУСИТЬ БУТИ ГОТОВА ДО ЗБРОЙНОЇ ОБОРОНИ РІДНОЇ ЗЕМЛІ             (пам’яті старшого пластуна Євгена Подолянчука)

Ці слова із вступної статті пластової біблії “Життя в Пласті” багатьом з нас здавались звичайним красивим реченням, написаним “для годиться” в такій поважній книзі. Однак в цьому короткому реченні криється в значній мірі суть Пласту. Більшість пластових поколінь виростали в умовах збройної боротьби за незалежність України або ця боротьба залишила криваві шрами в душі і на тілі їхніх виховників. Наше ж покоління, як і наші батьки, виросло в мирі… Сьогодні, навіть, батьки новацтва вже не залишають при собі традиційні питання до виховників про слова в славні: “Як виростем великі, хоробрі вояки, відстоїмо Україну від вражої руки”.

В липні 2014 року Йому виповнилось всього лиш 23 роки. Цього ж місяця Він був офіційно прийнятий до Уладу старшого пластунства – хоч, як військовий, міг легко пояснити чому обходить Пласт стороною, як це роблять – на жаль – 90% відсотків вихованців юнацтва. Він вступив до Пласту у 14 років. Під час першого табору “Січ” священник запитався: “Може є нехрещені?” Хрестився прямо на таборі… Юнакував у підготовчому курені імені Ярослава Мудрого в станиці Черкаси. Затятий пластун – так двома словами характерезує його хресний батько. Через рік пластування – 18 липня 2006 року – склав пластову присягу, здобувши ступінь “учасника”. У тому ж році пройшов табір військового пластування “Легіон” (у славному Чорному лісі на Прикарпатті), який вплинув на рішення стати професійним військовим. У 2008-2012 роках навчався в Академії сухопутних військ у Львові, факультет розвідки. Навчаючись, приїзджав в Черкаси у відпустки, щоб організувати пластові мандрівки чи табори..

Вищу військову освіту здобув з відзнакою, відтак обрав 3 полк спецпризначення у Кіровограді. Служив командиром групи спеціального призначення, яку добре організував, використовуючи свої пластові навики. Зацікавив ввесь батальйон скалелазінням, зокрема організував із друзями в частині скельну стінку. Завжди гордився, що є вихованецем Пласту, із гордістю носив свою пластову кофтинку. У листопаді 2012 року вступив до старшого ппастунства, у квітні 2013 року пройшов крайовий вишкіл виховників юнацтва число 131. А через місць одружився із пластункою, звязкою юнацького куреня – шлюб брали в пластових одностроях.

З березня цього року Він в числі перших на бойових завданнях. Вся країна памятає кадри розбитої техніки російських найманців під донецьким аеропортом в травні 2014 року, рефрежератор до Росії із написом “200”… Так сталось, що цей перший наш більший переможний бій, першими з честю прийняла група Євгена. У червні він отримав звання старшого лейтенанта спецназу, організовував оборону аеропорту.

14 вересня отримав осколкове поранення в голову, помер по дорозі в лікарню… Так невчасно, адже готувався стати капітаном і колись перейти служити в “Альфу”… Спи спокійно Євгене, твої мрії втілять тисячі вихованців Пласту про яких Ти так дбав і для яких – так сталося – став назавжди візрецем Героя-спецназівця. Про дружину і старшу сестру, батьків ми подбаємо. Правда, юнацтво?

СКОБ! Слава Україні!

Крайова пластова рада України

——————————————————————