Пласт завжди дбав про видавничу діяльність, підтримував і розвивав її. Зовнішні умови і обставини у всі часи (і навіть теперішні!) були переважно несприятливими для цього. Але завзяття, працьовитість і посвята тих, хто розвивав пластове видавництво впродовж століття варті нашої щирої поваги.
Історію пластового видавництва за століття не можливо описати в одній статті, це надто велика і цікава тема, це, мабуть, тема для кількох солідних наукових розвідок. Вірю, що пластове видавництво стане ще предметом дослідження для науковців, але спробую тут зробити хоч би начерк, якісь штрихи для окреслення його історії. Відразу зазначу, що говорячи про «пластове видавництво» матиму на увазі не поліграфічне підприємство — друкарню (хоч в деякі короткі часи Пласт мав і такі підприємства), а говоритиму про видавничу діяльність у Пласті, завданням якої було і є забезпечення виховної діяльності необхідними підручниками, посібниками, методичними матеріалами, обіжниками, пресою, тощо. Якщо ж вас зацікавить якась книга чи брошура, то перейшовши в розділ «книгозбірня», ви зможете не лише її побачити, а й «погортати» сторінки чи дізнатись, де її можна придбати.
Перші початки пластової преси і перші пластові посібники були видруковані ще перед першою світовою війною. В архівах сьогодні збереглися не лише примірники видань засновників Пласту д-ра О.Тисовського «Пласт» (1913 р.) і П.Франка «Пластові ігри та забави» (1913 р.), а й пластові виказки членів першого пластового гуртка «Круки», примірники газетки «Пластовий табор», видруковані поліграфічним способом.
Перші видання українських скавтів: посібники О.Тисовського «Пласт», «Українській молодіжи під розвагу»; П.Франка «Пластові гри і забави»; газетка «Пластовий табор»; «Карта впису» — членська книжечка пластуна. 1913 рік.
Після завершення війни і налагодження діяльності пластових підрозділів у Галичині і на Закарпатті відроджується і пластове видавництво. У 1921 р. накладом Верховної Пластової Ради у Львові вийшла у світ книга д-ра О.Тисовського «Життя в Пласті», а у Відні надруковано книгу П.Франка «Як закладати пластові дружини». В тому ж році почав виходити журнал «Молоде життя».
Пластові видання 1921 року унаочнюють відновлення Пласту після завершення першої світової і національно-визвольної воєн. О.Тисовський видає посібник «Життя в Пласті», а П.Франко методичку «Як закладати пластові дружини». Перше число згодом легендарного часопису «Молоде Життя» вперше опублікувало дотепер діючу відзнаку Пласту — переплетення скавтської лілії і українського герба.
Загалом «пластова бібліотечка» налічувала в той час близько 20 видань і регулярно поповнювалася новими. Проте Пласт не завжди мав можливості вповні задовольняти свої видавничі потреби — чимало текстів так і залишились рукописами, або ж «ходили поміж пластунів» у вигляді зшитків чи блокнотів.
Видання таємного Пласту в Галичині і Волині 1930-тих років. Журнали для старшого пластунства «Дорога» і «Вогні», для пластового юнацтва — «На сліді» і для дітей новацького віку — «Орленя».
Органом нелегального Пласту (1930—1939. В той час польська влада заборонила Пласт) був журнал «Вогні». Причиною репресій був страх перед відновленням активної боротьби за незалежність, а спортивні та юнацькі товариства на зразок Пласту могли стати основою і резервом для майбутніх українських збройних сил. Місією журналу «Вогні» була підтримка таємних пластових гуртків та самовиховання української молоді. Як зазначалось під назвою видання — це був «ідеологічний журнал нового покоління». Сам Пласт був осередком виховання молоді у дусі підготовки до майбутньої боротьби та збереження національної ідентичності. Певний період часу це був єдиний журнал української молоді в світі. Саме тут вперше почав публікуватись відомий український поет Богдан-Ігор Антонич. У виданні публікували інтелектуальні та історичні статті, поезію та оповідання, дискусійні статті щодо практики і методів організації виховання молоді. Редагували часопис Євген-Юлій Пеленський, Василь Кархут, Осип Рудакевич, Роман Олесницький та Богдан Кивелюк. «Редактори періодично дискутували щодо цілей та методів виховання української молоді як з націоналістичним середовищем ОУН, так і з церковними молодіжними організаціями, які підтримувались Українською греко-католицької церкви. Цікаво, що всі три середовища розвивали вчорашні вихованці Пласту, яких часто поєднували міцні родинні чи дружні зв’язки» (Ю.Юзич). Читачами журналу «Вогні» були члени таємних пластових гуртків і куренів, а також шкільна і студентська українська молодь. Колекція сканованих копій журналу доступна сьогодні за цим посиланням. [«Історична правда»]
Журнал для молоді «Дорога», який виходив легально під час німецької окупації України (продовжував традицію однойменного довоєнного видання). Видання користувалось популярністю серед гуртків ВСУМ, зокрема тих які напівлегально працювали за пластовою програмою.
Часопис «Дорога» — журнал, який виходив під час Другої світової війни, був центральним і єдиним періодичним виданням забороненої з політичних мотивів молодіжної організації українського скаутингу Пласт і легальних напівпластових Виховних спільнот Української молоді (ВСУМ). Його заснував та редагував дрогобицький пластун, провідний член УВО і ОУН Зенон Коссак. Самев перших числах цього журналу збереглась більшість відомих ідилічних текстів Коссака. «У журналі «Дорога» публікували статті основопложника пластового руху Олександра Тисовського, хроніки діяльності ВСУМ, світлини з тогочасного життя української молоді, поезію і оповідання» (Юрій Юзич). Певний час «Дорогу» редагував Богдан Гошовський — один із пластових виховників майбутнього Головного командира УПА Василя Кука. Згодом Б. Гошовський набув популярності в діаспорі як дитячий письменник. Колекція сканованих копій журналу доступна сьогодні доступна за посиланням. Всього у колекції 33 випуски видання. [«Історична правда»]
У періоді Ді-Пі таборів видавались пластові журнали «На сліді» і «Молоде життя» «Пластун – Scout», «СКОБ» (1946—1959). Сьогодні ми можемо лише дивуватись і захоплюватись завзяттям і посвятою пластунів, які в нестерпних і жахливих умовах війни, переселення, скрутних і непевних таборових обставинах змогли регулярно видавати не лише журнали, а й листівки, конверти, обіжники і матеріали пластового конгресу. (Е-архів визвольного руху свого часу опублікував пластові журнали «Молоде життя» (120 номерів), «На сліді» (47 номерів, які можна переглянути).
Деякі пластові видання, надруковані в Німеччині та Австрії у 1947—1948 роках. Вгорі ліворуч — перше число офіційного видання головного пластового проводу «Пластові вісті», яке виходить дотепер.
На еміграції після другої світової війни видавнича діяльність Пласту була найінтенсивніша, зокрема в періоді 1957—1971 рр. У 1948 році у Мюнхені постало видавництво «Молоде життя», яке, крім видання юнацького журналу під цією ж назвою, відзначилось публікацією українського перекладу книги «Скавтінг для хлопців» засновника світового скавтінгу лорда Р. Бейден-Поуелла. Провадили видавництвом пл. сен. Володимир Козак (1954—1963), згодом пл. сен. Атанас Фіголь (до 1971 року). Окрім пластових посібників і часописів «Молоде життя» видало ще й низку наукових праць, публікацій НТШ, а серед них як головне видання — Енциклопедія Українознавства. Вона стала необхідним посібником для членства Пласту в діяспорі. Інші видання — це: «Нарис сучасної української літературної мови» Юрія Шереха, «Альманах фізичної культури» та цілий ряд інших публікацій, пов’язаних з Пластом чи то тематикою, чи тим, що їх автори були пластуни. При підготовці видання Енциклопедії Українознавства видавництво «Молоде життя» натрапляло на великі труднощі — редакційні й фінансові. Їх часто допомагали долати пластуни, зокрема члени куреня «Лісові Чорти». Приміром, фінансову кризу вдалося побороти за допомогою т. зв. «Акції-С» (допомога Сарселеві), яка знайшла позитивний відгук в українському громадянстві. Ця збірка забезпечила необхідними фондами видання Енциклопедії Українознавства. «Акцію-С» започаткував провід Пласту під проводом пл.сен.Кекилії Паліїв.
Пластові видання 1950 — 1960-х років.
На американському континенті згодом були видані основні пластові підручники: «Життя в Пласті» д-ра Олександра Тисовського, «Посібник зв’язкового», підготовлений авторським колективом авторитетних виховників, «Велика гра» д-ра Юрія Старосольського, чисельні історичні, методичні і мемуарні видання, матеріали Пластових Конгресів, співаники, ювілейні видання — т. зв. «жовті книжечки» та багатоілюстровані альбоми про ЮМПЗ. Чимало цих видань вийшли у світ завдяки пл.сен. Миронові Баб’юку, багаторазовому діловодові видань ГПБ. А ще чудово підготовлені і мистецько оформлені альманахи, листівки і одноднівки, різноманітні буклети, тощо. Окремий напрям — видання старшопластунських і сеніорських куренів, розквіт якого також припадає на шістдесяті-вісімдесяті роки ХХ-го століття. Книги пластунів-літераторів і науковців, видані українською мовою, часто ставали посібниками як для новацтва і юнацтва, так і для виховників.
Пластові підручники, посібники, ідеологічні та методичні видання, які побачили світ у 1960 — 1970- роках на американському континенті донині використовуються пластунами всіх країв.
Після розпорошення членства Пласту по світу ще пекучішою стала потреба видання журналів для окремих уладів — новацтва, юнацтва і дорослого членства, які б сприяли утриманню одності і єдності Пластової організації в умовах різних країн поселення.
Видання для новацтва та їх виховників.
Книги Старого Орла Теодозія Самотулки — неоціненний скарб для новацьких виховників.
До видань, які видруковані з рамени «Готуйсь» мусимо згадати прецікаву і багато ілюстровану книжку «Трипільці. Наші предки», укладену під редакцією пл.сен. Тані Джулинської у 2008 році.
Журнал “Юнак” був цікавим співрозмовником і порадником для пластової молоді кількох поколінь — від 1960-х і аж до середини 2000-х років.
«Юнак» (попередня назва «Молоде життя») — це ілюстрований місячник, який виходив у 1946—1949 pоках в Німеччині, 1950 р. в Канаді, в 1951—1959 роках у США, а з 1963 р. відновив появу в Канаді, де виходив до середини 2000-х років. Не можна не згадати тут його найвідоміших і багатолітніх невтомних редакторів: пл.сен. Любомира Онишкевича, пл.сен. Ольгу Кузьмович і пл.сен. Оксану Закидальську, редакторку журналу в дев’ядесятих-двотисячних роках. «Юнак» завжди реагував на виклики часу, намагався бути цікавим і корисним своїм читачам. Журнал інформував про життя і працю юнацтва, об’єднував пластову молодь, у ньому завжди були «спроби молодого пера», дописи до хроніки, рецензії на прочитані книжки, на нові музичні платівки, репортажі з таборів, мандрівок тощо. Колишні юнаки — співробітники «Юнака» зі своєю творчістю вийшли на сторінки загальногромадської преси. Чимало відомих журналістів, письменників і поетів дебютували у свій час в «Юнаку». На початку 1990-х журнал «Юнак» ще кілька років тиражувався в Україні, поки крайова булава УПЮ не почала друкувати журнал «Юнацтво». Зрештою, пластове юнацтво всіх країв мало змогу передплачувати собі часопис «Юнак» ще до середини 2000-х.
Методичні видання для виховників пластового юнацтва.
Варто згадати періодичні видання «Вогонь орлиної ради» (для виховників УПН) та «В дорогу з юнацтвом» (для виховників УПЮ), які протягом десятиріч допомагали і допомагають пластовим виховникам організовувати виховну роботу на високому рівні, служать майданчиком для обміну досвідом і новими розробками.
Всі перші числа журналу “Пластовий Шлях”:
ч.1 (Львів, 1930),
ч.1 (4) видане вже на еміграції — Мюнхен, 1950,
ч.1 (8) відновлене видання в Канаді — Торонто, 1966,
ч.1 (97) повернення в Україну — Тернопіль, 1993,
ч.1 (177) за цей, 2014 рік.
Протягом десятиліть в часописі мінялись редактори і дописувачі, країни і обставини, формат і стиль, але завжди залишався пластовий дух…
«Пластовий Шлях» — квартальник, журнал дорослого членства Пласту і Пластприяту. Він почав виходити ще у Львові 1930 p., з’являвся з перервами в Німеччині, а в 1966 році відновив появу в Торонто й виходив до 1992 року. Понад 20 років «Пластовий Шлях» виходить в Україні. До цього часу вийшло майже 200 чисел. У них віддзеркалене не тільки життя і праця Пласту, але й зміст «ідеологічного наплечника», з яким мандрували пластуни по Україні, мандрують тепер у багатьох країнах світу. В журналі знайдемо підсумовування і підтвердження пластових ідеалів, яким вже понад століття, однаково, хоч тепер при дуже відмінних обставинах, правлять пластунам за дороговкази на всіх життєвих роздоріжжях. Багато десятиліть провадив редакцією пл.сен. Любомир Онишкевич. Завдяки його професіоналізму, великій посвяті і жертовності, вмінню залучити фахових співробітників і дописувачів «Пластовий Шлях» став сучасним поважним виданням, гідно долав всілякі перепони, які раз-пораз перед ним поставали. Саме «Пластовий шлях» сьогодні лишається чи не єдиним періодичним виданням, яке об’єднує старше пластунство і сеніорат «всіх країв і континентів».
Ювілейні видання та альманахи.
Відродження Пластової організації в Україні спричинило бурхливий розвій пластового видавництва. Газета «Цвіт України», згодом «Котигорошко», «Команда», «Провідник суспільства», різноманітні видання станиць, бюлетені і обіжники КПС на початку 90-х слугують і як інформаційні видання, і як джерело методичних матеріалів і порад для виховників.
Перші періодичні видання відродженої в Україні Пластової організації. Зліва — часопис тернопільських пластунів “Цвіт України”, який у 1994—1996 рр. мав всеукраїнський статус. Протягом майже чверть століття він не раз змінював стиль, дизайн, редакторів і досьогодні періодично з’являється, але вже на мережі.
Це англомовне видання, яке у 1990-х надсилалося у всі національні скаутські організації і регіональні офіси зробило хорошу рекламу відродженому Пласту. Редагували “Ukrainian Scouting” пл.сен. Любомир Онишкевич та ст.пл. Сергій Юзик.
Цей час характерний активним пошуком нових ідей, форм і форматів видань. Якийсь час в Україні ще тиражуються діаспорні видання, однак на зміну пропонуються і розробки українських пластунів: квартальник «В дорогу» (для виховників УПЮ), журналики для новацтва, кілька посібників з практичного пластування, історичні, краєзнавчі, філателістичні, рекламні видання, підготовлені старшопластунськими куренями. Деякий час видавався англомовний інформаційний бюлетень «Ukrainian Scouting», який розсилався в центральні офіси скаутських організацій всіх країн.
У видавництві “Лілея-НВ” (з Івано-Франківська) побачили у 1990—2000-х роках побачили світ чимало різних пластових видань, серед них і друге видання українською мовою книги “Пластування для хлопців” Р. Бейден-Повелла.
Заслуговують уваги видання, підготовлені редакційними групами пластунів з Канади. Їх методичний досвід, великий обсяг підібраних матеріалів, поєднані з вдалим форматом і якісною сучасною поліграфією забезпечили чудовий результат. Тематичні збірки «з бібліотеки “Юнака”», «”Юнак”-quiz» використовуються у всіх краях і сьогодні, а «Пластовий довідник» витримав не одне видання.
Тематичні збірки “З бібліотеки “Юнака”. Редактор — пл.сен. Оксана Закидальська.
“Пластовий довідник” та “Матеріали для виховників провідників у Пласті” підготовлені редакційними групами під проводом пл.сен. Тані Джулинської та “Юнак” для виховників”, гол. редактор — пл.сен. Оксана Закидальська.
Окремий напрям пластової видавничої діяльності, який є сьогодні досить динамічним — пластові співаники: від маленьких гурткових, курінних, таборових, друкованих часом на принтері, до поважних видань, які окрім нот і текстів пісень містять часто і акорди для гітари, є чудово оформлені, мають передмову і можуть слугувати посібниками для здачі юнацьких проб чи вмілостей. Сьогодні чимало співаників вже «перемістились» на мережу інтернет. Детальний огляд пластових співаників і про улюблені пісні пластунів можна прочитати на сторінці «Пластові пісні та співаники».
Столітній ювілей скавтінгу і століття Пласту стимулювали чимало нових видавничих проектів. Останніми роками видано декілька серйозних історичних книг і розвідок, перекладів «класичних» скавтських посібників, серії видань для юнацтва та виховників.
Розвиток комп’ютерних технологій, поширення інтернету і бурхливий розвиток сучасних засобів комунікації здавалось би мав витіснити або принаймі відтіснити на маргінес звичне для для нас «класичне» видавництво. Однак виглядає, що нові технології сьогодні не лише сприяють досягненню тих цілей, які завжди намагалось вирішити пластове видавництво, але дають змогу полегшити цю роботу, зробити її набагато якіснішою, пропонують нові, інтерактивні, часто незвичні форми — приміром, електронні обіжники, газети, журнали і книги, тощо. А редакції теперішніх пластових книг та журналів складають переважно пластуни з різних країв, бо ж тепер вони всі можуть працювати чи комунікувати між собою безпосередньо і в той сам час, буквально миттєво обмінюючись інформаціями і матеріалами, реалізуючи той чи інший видавничий проект.
Підтвердженням цієї думки є чудові пластові видання, підготовані до столітнього ювілею Пласту.
Пластові видання ювілейного 2012 року.
Початок нового століття пластової історії ставить перед нами нові виклики, відкриває нові обрії і дає нові можливості. Мусимо їх добре осмислити, проаналізувати і виробити стратегію. Тішить, що є багато цікавих ідей, задумок і є чимало завзятих, креативних, працьовитих пластунів, які, я впевнений, ці проекти невдовзі реалізують.
Альманах 100-ліття Пласту. Монументальне видання, видане в ювілейному 2012 році. Над книгою працювала редакційна комісія, яка організувала роботу великої групи авторів, науковців, упорядників зі всіх країн, де сьогодні діють Пластові організації.