У гості до пташат: мандрівки країнами Европи

Введення карантину, здавалося б, перекреслить усе наше пташування. Бо ж ЯК втримати невгамовних пташат перед екраном комп’ютера, якщо це не ігри чи мультитки?

Моє гніздечко дуже цінує свій внутрішній затишок, ми любимо побачитися разом, у вузькому колі, тож крайові сходини онлайн нам не зайшли ;-( Зрештою, ми не припиняли зустрічатися од початку карантину.

Та з часом (за кілька місяців обмежень) звичні сходини на звичні теми також стали не такими магічними, тож довелося змінювати формат.

На той час ми (впорядниця і батьки) уже почувалися більш упевненими користувачами програми, в якій проводили заняття – навчилися змінювати екранну заставку, оптимізували час різних частин сходин та час на під’єднання. І почали нашу подорож…

Ідея познайомитися із пташатами різних країн жевріла уже якийсь час, викристалізувалася під час попередньої міжкрайової онлайн-акції «Вірус Позитиву Пташат» та саме тривале карантинування (хоч в чомусь) допомогло реалізувати її.

Формат онлайн-зустрічей вималювався досить швидко: щотижня пташата львівського гніздечка «Маленькі Совенята» подорожуватимуть до котроїсь країни світу. Оскільки у нас уже віддавна склалася традиція проведення сходин батьками по черзі, то наші родини хутенько розібрали хто куди «поїде». Тиждень наперед впорядниця контактувала із представниками чи представницями краю – кінцевої мети нашої мандрівки. Ми із львівською родиною планували сходини повністю і запрошували родину з іншого краю долучитися на певних точках.

Спершу ми полетіли до Великобританії, де нас радо зустріли пташатко Софія з сестричкою-новачкою Оріяною та мамою Мартою. Коротка оповідь про британські цікавинки була створена саме місцевими жительками, – тож ми дізналися за 10 хвилин більше, ніж подруга Вікіпедія могла б нам видати за годину!

Виявляється Темза двічі на день змінює свій об’єм, то міліючи, то наповнюючись водою, що по центру столиці гуляють олені та зайці – дівчата мешкають на березі Темзи. А на вежі Тауер Бриджа є ресторан зі смачнющими стравами. А знаєте, як ми дізналися про все це? Дівчата надіслали нашим пташатам суперсекретні літачки-листівки (Оріяна зі Софійкою реально запустили нам в екрани паперові літачки, а мами-татка «допомогли» знайти ті листівки уже у наших кімнатах). Техніка листівки полягає у тому, аби на цупкій серветці фломастером нанести малюнок, а тоді накрити іншою серветкою, аби не видно було намальованого. Підготувати широку ємність із невеликою кількістю води. Діти одержують цю секретну невидиму листівку, яка не має зображення. Аби розгадати, що там намальовано, потрібно покласти серветку у воду, і за мить зображення із нижньої серветки проявиться). У тих листах було зображено найвідоміші місця чи речі Британії. Тож ми мали привід поговорити про кожен із них.

І звісно – рухлива гра – як без неї! Пташата будували міст Лондона із підручних матеріалів. Мали відтворити важливі деталі: вежі, канати, поверхи (важливо, проговорити свій план сходин наперед із батьками, аби вони заздалегідь підготували чи миску із водою, чи допомогли листа пошукати).

Наступного тижня ми зустрілися у Франції із чудовою родиною новака Максимка та Оксани і Мішеля Бержерон. Спочатку мені відповіли у месенджері, що пташат немає у Франції, та, о новина! Кілька днів тому Пласт у Франції оголосив набір у пташата! Вітаємо і тішимося, що хоч трохи допомогли).

Франція – це мистецтво! Ми говорили про Лувр, розглядали його колекції, зазирнули в очі Мона Лізі, видрапалися на Тур Ефель. До речі, ви знаєте, що є навіть ейфелевський колір? (важливо? Коли ми готуємо отакого типу розповідь, ілюструвати її картинками, відео тощо.). А наш Максим навчив нас дуже кумедної пісеньки про Млин, рибку і маленькі ручки (коли ми плануємо вчити пташат нової пісні, то важливо наперід надіслати батькам текст, транскрипцію і мелодію, вони охоче вас підтримають і допоможуть малюкам зі словами). І кульмінація: кулінарка із створення равликів із соленого тіста (з повним процесом замішування). Знову узгоджуємо з батьками про те, що буде робота із тістом, аби підготували робоче місце та продукти.

Коли ми допливли до Бельгії, то зустрілися із Мартою Мовчан, головою осередку та виховницею. Зараз у Бельгії пташат немає, та сестричка Марта лиш нещодавно «благословила» їх переліт до новацтва. На цих сходинах ми шукали по кімнатах предмети кольорів бельгійського прапору. Складали їх як належить, а наприкінці заняття закріпили це грою на базі гри Кіма. Думали ми, що знову нас спіткає французька мова, а дзузьки – ми вчилися вітатися бельгійською!

Неймовірні враження викликало вивчення народного бельгійського танцю. Ми гепали туди-сюди своїми кімнатами і сміялися. Особливо стало весело, коли дізналися, що це пісня про те, як посварилися хлопець із дівчиною, то нам Марта пояснила опісля. А на завершення – приготували для найдорожчих нам осіб (говорили про це, обирали, характеризували) бельгійські шоколадні цукерки. А щоб подрузі Марті не було сумно без солодощів – намалювали для неї та бельгійських пластунів свої улюблені солодощі, підписавши.

І врешті Німеччина – наші давні друзі – Берлінські Пташата. Пташатко Орест з мамою Наталею та Ведмежатком запросили нас до Берлінського зоопарку, ми там «зависли» надовго – стільки різноманітних тварин! Дуже актуальною була така мандрівка, бо в часі карантину наші малюки далі ніж двір не виходили, а тут – цілий зоологічний парк! Тепер ми точно знаємо, куди йти на морозиво! Ми сіли до авто (співали з рухами пісню «Я їду на машині») і об’їхали усі цікавинки Берліна, бо кожен з гніздечка німецьких пташаток показав нам своє улюблене місце у місті (це було слайд-шоу). Коли дійшла черга до мами Аліни та її пташатка, то ми навчилися смішнезної німецької пісеньки про гігієну. А на завершення – методом оригамі кожне пташа створило будиночок у німецькому стилі.

Отак, місяць мандруючи з міста до міста, ми запізналися з нашими новими друзями – пластунами із Європи. І звісно ж, щоразу ми вчили привітання та прощання тієї країни, а часом, навіть і пісні мовою оригіналу.

З важливих організаційних моментів: творимо разом, проговорюємо деталі, залучаємо батьків до підготовки, гості не лише гості на якусь ділянку, а учасники всього процесу. Це дуже важливо особливо для тих країв, де ще немає пташат, де менший досвід проведення занять із найменшими пластунами. Ми дуже тішимося, що наш проект допоміг комусь стати більш упевненими, комусь провести гарно час, комусь наважитися на творення гніздечок у себе. Тепер ми певні, ще більше маленьких дзьобиків почуємо, коли гукатимемо: «Пташата? Де ви є?».

Автор: пл. сен. праці Ольга Кальбус, ЧХ

Фото: пташатка із гніздечка «Маленькі Совенята», Львів та наші любі друзі з Пласт-Лондон, Пласт-Франція, Пласт-Бельгія і гніздечка «Берлінські Пташата».