Крайові пластові табори в Україні: міжнародний науково-пошуковий та освітній табір-експедиція «Вирій»
«Вирій» — міжнародний науково-пошуковий та освітній табір-експедиція, основним завданням якого є поширення знань про історію, географію та культуру українських етнічних земель поза межами сучасних кордонів України. В часі табору учасники беруть участь у впорядкуванні, інвентаризації та реставрації українських сакральних об’єктів на території сучаної Польщі. Велику частину програми становлять краєзнавчі екскурсії та мандрівки місцями української історії та культури Холмщини, Надсяння, Західної Бойківщини та Лемківщини, зустрічі з автохтонним українським населенням. “Вирій” відбувається щорічно у літній період у формі двотижневого табору.
Сьогодні експедицію проводить Громадське об’єднання «Вирій» (Львів), створене у 2014 році, спільно з українською скаутською організацією «Пласт» та кафедрою реставрації Національного університету «Львівська політехніка». Серед постійних партнерів — громадські організації ЛММГО «Ватага Бурлаків», ЛОМГО «Молода Лемківщина», ЛОО «Лемківщина», ОУМ «Спадщина», ГО «Закерзоння» (Канада), Благодійний фонд Богдана Гаврилишина, органи місцевого самоврядування — Львівська обласна рада, Львівська обласна державна адміністрація, Львівська міська рада, а також небайдужі до ідеї збереження історичної пам’яті люди.
Вирій – це відновлення нашої культурної спадщини у Польщі.
Закерзоння – етнічні українські землі, які відійшли до Польщі і з яких свого часу було депортовано, переселено, вивезено чи знищено насильною смертю сотні тисяч українців та спалено десятки сіл тільки за те, що вони мирно жити на своїй землі, говорили своєю рідною мовою, ходили до своєї церкви і вірили у свою вільну Українську Державу.
На більшості цих місць тепер пустка, але залишились німі свідки проживання на цих територіях українців – це запущені цвинтарі і кам’яні надгробки на них, які вробляли майстри з Брусно.
Вирій не тільки міжнародна експедиція, а і свідома спільнота, яка розчищає і відновлює українські цвинтарі в Польщі, які є незаперечними свідками проживання там етнічних українців. Цього річ такий цвинтар було відновлено в с. Подемщина.
Микола Мушинка – сподвижник з відстоювання, збереження і поширення українських (лемківських) матеріальних і духовних цінностей у Словаччині. Неймовірних два дні проведених у колі всесвітньо відомого науковця і його дружини неможливо забути.
Церкви теж наші, українські і внесені в спадщину ЮНЕСКО як польські культурні здобутки.
То ж дивіться за посиланням, що робиться на Вирію і що ми втратили.
пл.сен. Юрій Гладкий, ВБ