22 лютого — день народження основоположника скаутського руху у світі
Роберт Стівенсон Сміт Бейден-Поуелл (22 лютого 1857, Лондон — 8 січня 1941) — основоположник скаутського руху у світі.
Біографія
«Старайтесь залишити цей світ трохи кращим, ніж ви його застали, і коли прийде ваша черга помирати, ви зможете помирати щасливими, з почуттям, що, у всякому разі, ви не змарнували вашого часу, але зробили найкраще, що могли.”
Роберт Стівенсон Сміт Бейден-Павелл (22 лютого 1857, Лондон — 8 січня 1941) — основоположник скаутського руху в світі. Народився у Лондоні. Родина його була не зовсім звичайна. Його батько, священик Георг Джордж Бейден-Павелл був також професором теології і геометрії у Оксфордському університеті. Мати була донькою британського адмірала В.Т.Сміта. Ім’я Роберт Стефенсон – це ім’я його хресного батька, який був сином відомого винахідника залізниці Джорджа Стефенсона.
Дитинство Роберта
Коли Робертові було три роки, помер його батько, залишивши матір із сімома малими дітьми. Всіх дітей мама намагалася виховати життєво зарадними, фізично витривалими і самостійними. Тривалі подорожі власним вітрильним човном разом із чотирма братами водами морського узбережжя в будь-яку пору року і в будь-яку погоду, полювання в лісі загартовували тіло і характер, прививали любов до природи.
У 1870 році Роберт вступив до школи Чартерхауз у Лондоні, де отримав стипендію. В школі він особливо відрізнявся знанням природничих дисциплін та спортивними досягненнями. Роберт завжди був у самому центрі тоді, коли починався якийсь рух на шкільному подвір’ї і швидко став відомий як першокласний воротар у місцевій футбольній команді. Саме тоді його друзі вперше починають називати його Бі-Пі (скорочено від Бейден-Павелл, саме так згодом його називатимуть скаути всього світу). В той час він мав широку гаму захоплень: грав на піаніно, скрипці, мав гарні акторські здібності, часто організовував експедиції у навколишні ліси. Коли б до нього не звернулись, він завжди міг влаштувати таке видовище, що захоплювало всю школу. Талант художника дозволив йому пізніше гарно ілюструвати власні твори.
Бі-Пі в Індії
У 19-річному віці Роберт вступив на військову службу. На відбірковому іспиті серед кількасот інших кандидатів він зайняв друге місце і одразу був призначений до гусарського полку, обминувши стажування в офіцерській школі. Крім блискучого виконання військової служби Бі-Пі став капітаном (на 26 році життя!) і здобув найбільш бажаний в усій Індії трофей за “заколення свині”, тобто за полювання на диких кабанів на коні за допомогою лише невеликого списа. Під час служби в Індії Роберт спеціалізувався з військової розвідки. Йому довелося побувати також у Афганістані, на Балканах, на Мальті, в Південній Африці та ін.
Участь у війні в Африці
У 1887 році Бі-Пі бере участь у військовій експедиції проти племен зулусів, а пізніше – проти диких племен ашантів і жорстоких матабельських войовників. Бейден-Павелл підвищувався в ранзі майже автоматично, поки один випадок не дав йому змоги уславитися і стати національним героєм Англії.
Йшов 1899 рік, Бі-Пі був вже в чині полковника. Стосунки між британським і трансваальським республіканським урядами дійшли вже до такого напруження, що слід було очікувати вибуху. Бейден-Павелл отримав доручення зібрати два батальйони кінноти і поспішати до Мейфкінгу, містечка в серці Південної Африки. “Хто володіє Мейфкінгом, той тримає за уздечку Південну Африку” – таке прислів’я ходило серед місцевих жителів, і його правдивість повністю підтвердилася. Впродовж 217 днів – із 13 жовтня 1899 до 18 травня 1900 року Бі-Пі керував обороною Мейфкінґу, обложеного переважаючими силами супротивника. Подалати цю оборону їм так і не вдалося. За це Бі-Пі отримав звання генерал-майора і став справжнім національним героєм Англії.
Народження скаутингу
У 1901 році Бейден-Павелл повернувся до Англії як герой і був засипаний різноманітними почестями. Його особиста популярність зробила популярним і його підручник військової розвідки. Це стало для Бі-Пі серйозним поштовхом. Він зрозумів, що йому трапилася нагода допомогти юнакам його батьківщини вирости мужніми і загартованими духовно і фізично. Він узявся за працю, зібрав собі особливу книгозбірню і багато читав про виховання юнаків у всі часи – від часів Давньої Греції і Спарти, виховання у старій Британії, Індії і до сучасних на той час виховних систем.
Ідею скаутінгу Бі-Пі розвивав доволі обрережно, адже він хотів упевнитися в тому, що вона є життєздатною. Тому літом 1907 року організував групу із 20 хлопців і організував на острові Броунсі, що знаходиться в каналі Ла-Манш, перший скаутський табір. Цей табір мав великий успіх.
“Скаутинг для хлопців”
У 1908 році Бі-Пі видав перший підручник скаутингу “Скаутинг для хлопців” (“Scouting for boys”), оформлений власними ілюстраціями. Напевне, Бі-Пі навіть тоді і не мріяв про те, що ця книжка дасть початок найбільшому світовому руху молоді і читатимуть її десятки мільйонів юнаків сотнями мов у всіх куточках світу (вже незабаром вона була перекладена 35 мовами). Ледве “Пластування для хлопців” почало з’являтися у вітринах книгарень і журнальних станків, як скаутські гуртки почали масово ширитися в Англії і багатьох інших країнах світу.
Друге життя Бі-Пі
Новий рух молоді постійно зростав і у 1910 році досягнув таких розмірів, що Бі-Пі зрозумів, що скаутинг має стати його життєвим завданням. Його багата уява і повне довір’я створили переконання, що він може набагато більше зробити для своєї Батьківщини виховуючи молодь на добрих громадян країни, ніж навчанням невеликої кількості чоловіків для майбутніх воєн. Король Великобританії Едвард VII порадив Бейден-Павеллу покинути військову службу, вважаючи, що ширячи свою виховну методу він набагато більше буде корисним Батьківщині. Бі-Пі покинув армію і почав повноцінно жити “”іншим життям””, як він це казав, – Життям, присвяченим службі світу через скаутинг.
Світове скаутське братерство
У 1912 році Бейден-Павелл поїхав у мандрівку навколо світу для того, щоб зустрітися із скаутами в різних країнах. Це були лише початки скаутингу як світового братерства. І хоча Перша світова війна перервала ширення скаутінгу на деякий час, з її закінченням він продовжував зростати і у 1920 році скаути з усіх частин світу вперше зустрілись на світовому скаутському Джемборі (зустрічі) у Лондоні. Останнього вечора цього Джемборі, 6 серпня, весела ватага різномовних скаутів проголосила Бі-Пі Начальним Скаутом світу.
Скаутський рух і далі зростав. В день його 21-ї річниці він нараховував в своїх лавах вже понад 2 млн. членів у всіх культурних країнах Землі. На цю нагоду король Юрій V відзначив Бі-Пі почестю, іменувавши його бароном з титулом лорд Бейден-Павелл оф Гілвел. Однак для всіх скаутів він назавжди так і залишиться Бі-Пі, Начальним Скаутом світу.
За лондонським Джемборі настала черга другого, яке відбулося у Данії у 1924 році, потім третього – у 1929 році у Англії, четвертого – 1933 року в Угорщині, п’ятого – 1937 року в Голандії. Але Джемборі були лише частиною зусиль скаутингу за світове братерство. Бі-Пі багато подорожував, провадив листування із скаутськими провідниками багатьох країн і постійно писав на виховні теми, ілюструючи свої статті й книжки власними малюнками. Він написав
“Підручник для вовченят” (1916),
“Мої пригоди на службі розвідника” (1916),
“Підручник для скаутмайстрів” (1920),
“Що скаути вміють робити” (1921),
“Мандрівка за успіхом” (1922).
Всього Бі-Пі написав 32 книги. Про нього говорять як про видатного військового, письменника, художника, актора, він цікавився також різьб’ярством, любительським кіно; прекрасний організатор, почесний доктор шести університетів, кавалер 28 іноземних і 19 скаутських нагород і відзнак. Бейден-Павелл сам є яскравим прикладом різностороннього самовиховання для скаутів.
Останні роки Бі-Пі
Коли Бі-Пі досягнув 80-річного віку, він повернувся до своєї улюбленої Африки зі своєю дружиною леді Олав Бейден-Павелл, його захопленою помічницею у всіх його зусиллях, яка сама була провідницею світового руху дівчаток-гайдів. Вони осіли в Наїрі, Кенії, у спокійному місці з прекрасним видом через глибокі ліси на засніжені верхи гір.
Там і помер Бі-Пі 8 січня 1941 року не доживши лише місяць до свого 84-ох ліття.
Після смерті Р.Бейден-Павелла між його паперами було знайдено лист, в якому він в останній раз звертається до Скаутів світу
Дорогі Скаути!
Якщо ви коли-небудь бачили виставу «Пітер Пен», то ви будете пам’ятати, як ватажок піратів завжди виголошував свою передсмертну промову, бо він побоювався, що коли йому прийде час помирати, то, можливо, він не матиме часу виголосити її. Щось подібного є зі мною; і хоч у цю мить я не помираю, я це зроблю одного дня, і я хочу послати вам моє прощальне слово.
Пам’ятайте, що ви чуєте мене востаннє, тому застановіться над ним.
Я мав найщасливіше життя, і я хочу, щоб кожний з вас також мав щасливе життя.
Я вірю, що Бог привів нас у цей чудовий світ, щоб ми були щасливі і насолоджувались життям. Щастя не приходить від багатства, ані тільки від успіху в кар’єрі, ані від потурання своїм забаганкам. Один крок до щастя це зробити себе здоровим і сильним, поки ти ще хлопець, щоб ти міг бути корисним і міг насолоджуватись життям, коли ти станеш чоловіком.
Вивчання природи покаже вам, яким повним прекрасних і чудових творінь Бог створив світ, щоб ви могли насолоджуватись ним. Будьте задоволені тим, що ви маєте і використовуйте його якнайкраще. Дивіться на світлу сторону речей а не на похмуру.
Але справжнім способом осягнення щастя є дарування щастя іншим людям. Намагайтесь залишити цей світ трохи кращим, ніж ви його застали, і коли прийде ваша черга помирати, ви зможете помирати щасливими, з почуттям, що, у всякому разі, ви не змарнували вашого часу, але зробили найкраще, що могли.
«Будьте готові» в цей спосіб жити щасливими і помирати щасливими — дотримуйтесь вашої Скаутської Обіцянки завжди — навіть після того, як ви перестали бути хлопцем; і нехай Бог допоможе вам робити це.
Ваш друг лорд Бейден-Поуелл оф Гілвел