Пластунка з Рівного Оксана Шевчук: Хочу змінювати нашу країну на краще

В цьому матеріалі від Горинь.інфо – розповідь про активну рівнянку Оксану ШЕВЧУК, яка займається роботою з дітьми, навчає дорослих тактичної медицини та має свої мрії.

Оксана Шевчук в Пласті має багато різних зацікавлень та активностей. Вона – виховниця гуртка “Дикі Вишні” (об’єднання юначок віком 11-18 років), зв’язкова (координатор кількох гуртків пластунів) куреня ч. 20 ім. Олени Теліги, членкиня Станичної Пластової Ради (контрольно-ревізійний орган Рівненського міського осередку Пласту), відповідальна за все пластове юнацтво Рівненської області. А ще – входить до куреня (об’єднання старших пластунів) “Літавиці”. Там вона виконує роль писаря. З такої кількості Ви вже можете здогадатись, що Оксана – цілий клубок енергії. Але почнемо ми з самого початку…

Оксано, скажи, як і коли прийшла в Пласт

В Пласті я з вересня 2000 року. Мій тато, який є вчителем історії, від учениць свого класу дізнався, що вони пластують, і як тільки я досягнула новацького віку (6 років) – відвів мене на мої перші пластові сходини.

Домівка станиці Рівне знаходилась в Народному Домі на другому поверсі. Туди я потрапила вперше, і приміщення домівки справило на мене неабияке враження: спочатку ми піднімались сірим коридором, де стіни були пофарбовані такою неприємною синьою фарбою (і з того часу мало що змінилось). І тут, заходимо в дуже незвичний, проте затишний простір – на стінах кольорові плакати, на шафі стоїть червоне радіо, вся підлога красиво розмальована, а на ній у колі сидять дівчата і в щось граються. Пригадую, що мене це тоді дуже вразило і захопило.

А що тебе захопило найбільше за час твого перебування в організації?

Маю чимало яскравих спогадів. Найяскравіші пов’язані з якимись дуже нестандартними пригодами і труднощами, долаючи які, за спиною виростали крила.

Одразу пригадуються випробування, через які необхідно було пройти, щоб здобути пластову вмілість з самозарадності і виживання “Два” і “Три пера”: збудувати собі з підручних матеріалів (гілок та листя) шелест і провести там наодинці ніч, а потім і три доби, маючи обмаль їжі, та ще й виготовити линву (мотузку), посуд (тарілку та миску), лук та стріли.

Вночі, під час виконання вимог до вмілості “Два пера”, коли я ночувала сама на відстані від табору, до мене прийшли інструктори, щоб перевірити, чи все зі мною гаразд, і дати мені ще одне завдання, для виконання якого я мала повернутися з ними на територію табору. Коли ми минули стійкових, раптово хтось почав свистіти “Алярм” (тобто здіймати тривогу). Виявилось, що всім необхідно вдягнути однострої (пластова уніформа – ред.)… Тієї ночі я склала свою пластову присягу.

Часом можна почути, що тепер, з отриманням державних чи місцевих програм розвитку, Пласт змінився. Скажи, чи справді Пласт зараз “не той”?

Мені так видається, що Пласт змінився всім, адже я з часу свого приходу я його бачила з зовсім іншого ракурсу.

Звичайно, організація не стоїть на місці. Постійно з’являється щось нове – виклики, можливості, ідеї, форми праці. Тому і організація не стоїть на місці. Єдине, що не змінюється – це наші ідейні засади та мета, заради якої існує організація.

Розкажи про те, чим ти займаєшся в Пласті найбільше – виховництво у дівчат-юначок?

Все розпочалось ще тоді, коли я була юначкою (у віці 13 років): допомагала старшим дівчатам, які займались з новачками (дітьми 6-11 років). Пізніше, відбувши необхідний пластовий вишкіл, набрала свій перший рій “Конвалії”, який не проіснував довго. Через рік перерви набрала нових дівчат. Рій був набагато чисельнішим, дівчата обрали собі назву “Швидкісні Колібрі”. З ними, власне, я займаюсь і досі. Тепер вони вже юначки гуртка “Дикі Вишні” куреня ч.20 імені Олени Теліги.

Окрім роботи з юнацтвом, ти ще й активно дієш у старшопластунському курені. Розкажи нашим читачам, чим саме ти там займаєшся.

Мій пластовий курінь опікується мистецькою спеціалізацією в Пласті. Ми організовуємо мистецько-вишкільний табір “Метаморфози”, різноманітні пленери, дошколи з мистецьких вмілостей, акції. Наші дівчата також є дуже активними у своїх пластових осередках.

А чому саме ти обрала цей мистецький напрям?

Впевнена, це був знак долі (сміється – ред.)

Коли настав час обирати собі страшопластунський курінь, я довго вибирала, до якого саме піти, адже запрошували у різні. Зрештою, коли мене запросили ще і до “Літавиць”, я була розгублена, і не знала, яке мені прийняти рішення. Тоді я попросила Бога дати мені якийсь знак, щоб він мені допоміг зробити вибір. Прокинувшись наступного ранку, першим що я побачила, була маленька біла пір’їнка, яка лежала біля мого спальника. Я заховала її в наплічник, бо не розуміла, звідки вона могла там з’явитись, і точно не сприйняла,як знак. Проте, наступного ранку історія повторилась, і я вже мала дві пір’їнки. “Це точно знак” – подумала я, і прийняла запрошення долучитись саме до Літавиць. Звичайно, мені ще необхідно було виконати чимало завдань, перш ніж стати дійсною членкинею куреня, але відтоді я більше не вагалась, стосовно прийнятого рішення.

Знаю, що ти активно долучилась до розбудови Пласту в Рівненському районі. Розкажи детальніше, як пластова команда на Рівненщині реалізовує стратегію “зробити Пласт доступнішим кожній дитині”.

Я долучилась до цієї праці у вересні 2016. З початку впровадження пілотного проекту взаємодії освіти і Пласту в Рівненському районі, я організовувала та проводила пластові вишколи (семінари) для виховників, допомагала виховникам здійснювати презентації Пласту в школах, проводити пластові заняття, надавала їм методичну допомогу. Паралельно допомагала в організації та проведенні різноманітних заходів, акцій, вишколів, мандрівок, таборів, які здійснювались за пластовою методикою виховання. Завдяки нашій злагодженій роботі організація в Рівненському районі зросла як кількісно, так і якісно.

Оскільки на свої заходи ми запрошували представників не лише Рівненського району, а й цілої області, це посприяло створенню нових пластових осередків по цілій області (серед яких Гоща, Горбаків, Клесів, Сарни). Це також посприяло створенню Рівненського міського дитячо-юнацького Пластового центру та Рівненського обласного молодіжного пластового вишкільного центру. Таким чином, ми маємо можливість координувати та систематично надавати методичну підтримку всім пластовим осередкам в області та сприяти створенню нових. Завдяки цьому можемо залучати нових волонетрів, які займатимуться з дітьми, таким чином ми і стаємо “доступнішими”, та можемо взяти до своїх лав все більше дітей та молоді.

Ми вже говорили з іншими пластунами про те, що у зв’язку з коронавірусом змінились плани на таборове літо для пластунів. Як Ви намагаєтесь організувати свою діяльність в нових умовах?

Зараз працюємо онлайн. Проводимо заняття в zoom, плануємо в messenger, черпаємо нові знання через онлайн ресурси.

Завдяки онлайн заняттям на карантині є можливість відвідати ватру в Канаді, послухати гутірку пластуна зі Львова, провести дошкіл (пластовий семінар з підвищення кваліфікації) для пластунів зі всієї України не виходячи з дому.

Разом з тим, ми всі чекаємо можливості “розвіртуалитись” та поїхати на справжній табір, чи хоча б кількаденну мандрівку.

Ти дуже активно та давно займаєшся в Пласті. Багато людей за такий довгий час активної діяльності вже “перегоріли” б. Розкажи свій секрет мотивації та енергії.

Дійсно, інколи виникає таке відчуття. Водночас, якщо “вигоряєш” в чомусь одному, то завжди можна зайнятись чимось іншим. До прикладу, після двох каденцій на посаді станичної, я декілька років не мала бажання займатись адміністративною діяльністю, тому більше займалась виховництвом.

Завжди є щось таке, що “тримає”в організції, і не дає відійти повністю.

Якщо так зараз поглянути, то це те, що я маю завдяки Пласту – багато знань і навичок (від зав’язування черевиків до азбуки Морзе), друзів, роботу, стосунки… 90% подорожей були здійснені з пластунами. Навіть з “Рівне Такмед” (ще однією громадською організацією, членом якої є) я познайомилась в Пласті. Це і дає нових сил та натхнення.

А які твої особисті мрії, не пов’язані з Пластом?

Мрію заснувати свою приватну школу, долучитись до ще якихось глобальних проектів, покликаних змінювати нашу країну на краще.

Дякую за цікаву розмову. Бажаю щоб твої задуми, плани та мрії здійснювались!

Розмовляв Тарас ДАВИДЮК