Wood Badge скаутських організацій розвинених країн: що можна повчитись пластунам?
Система підготовки скаут-лідерів у різних організаціях залежить від багатьох факторів, починаючи від умов, у яких скаутинг у цих країнах розвивався/розвивається закінчуючи рівнем розвитку самої країни і, відповідно, рівнем самосвідомості її громадян. І навіть незалежно від того, чи з гуртками працюють повнолітні лідери, чи старші скаути під наглядом повнолітніх, нижні сходинки тренінгової системи є більш-менш однакові – навчити, показати, звідки і як вчитись самому, допомогти зрозуміти, поділитись досвідом і помилками інших, аби майбутні лідери їх не повторювали. Відмінності проглядаються на вищих рівнях цієї системи, зокрема у такому тренінгу як Wood Badge, який ще називають Gilwell Training.
Wood Badge тренінг був заснований Бейден-Пауелом з метою розвитку в польових умовах лідерських задатків майбутніх керівників груп. Але це було більше 100 років тому… Чи змінилось щось з того часу? Яким є лідер 21 століття? Що для нас лідерство у скаутингу? Чи обмежується воно готовністю і вмінням керівника взяти відповідальність і організувати роботу своєї групи від А до Я – тобто від моменту її формування і допоки останній член не досягне віку переходу в наступну вікову категорію? Це вміння правильно організовувати наметовий табір, чи це все ж дещо більше і ширше поняття?
Відвідавши на Першому Всесвітньому Скаутському Навчальному Конгресі заняття на тему: “Wood Badge: тенденції минулого і майбутнього“, яке проводив голова Великобританського Gilwell Park Стефен Пек (а кому, як не йому знати усі тонкощі цього тренінгу?), я зрозуміла, що єдиної моделі немає. Усі зійшлись на тому, що ціллю тренінгу є розвиток лідера та забезпечення високої якості скаутингу. Але якого саме лідера і яким способом його розвивати – це справа кожної організації. Кожна країна дійшла до Wood Badgeсвоєю стежиною, своїми падіннями і набиванням ґуль на своєму чолі.
У деяких країнах Wood Badge – це прототип вишколу виховників, який повинні пройти усі, хто хочуть займатись з групами, в інших – абсолютно відокремлений тренінг, який проходять лише бажаючі, що досягли певного рівня знань і досвіду та відбули ряд інших тренінгів; в одних країнах до участі заохочуються молоді скаути віком 20+, в інших – більш зрілі особи; в більшості організацій тренінг триває до півроку, але є й такі, де для досягнення треба відбути ряд тренінгів, що може затягнутись і на 5-8 років.
Мене особливо зацікавили моделі та досвід розвинених країн.M
Так, до прикладу, в німецькій організації DPSG, в тренінгу якої два роки тому ми зі старшопластунами куреня ОЗО з Тернополя взяли участь, доступ до Wood Badge отримують люди з певним досвідом та рядом досягнень. Цей тренінг націлений на особистісний розвиток дорослого члена організації, подолання ним внутрішніх викликів, і він мало нагадує традиційний пластовий вишкіл, більше – бізнес-тренінг.
Темою нашого тренінгу був проектний менеджмент, тож під оцінку і вдосконалення попали пов’язані з цим вміння – спілкування, організаторські задатки, анімація, вирішення конфліктних ситуацій, а також подолання культурного і мовного бар’єрів. Ми проходили тести, кожного дня оцінювали свою діяльність, багато спілкувались з тренерами, а також нас заохочували щиро вказувати іншим на їхні помилки. Деякі моменти були дуже складні психологічно, рятувала лише невелика кількість учасників, що допомогло створити менш-більш теплу і комфортну сімейну обстановку. Втім, прожити півтора тижні на такому практичному семінарі – це далеко не все випробування.
Другим етапом нашого Wood Badge було повернення додому та виконання домашнього завдання під контролем нашого ментора (наставника). Важливою умовою цього завдання був не масштаб зробленого, але пов’язаність із сферою власного самовдосконалення (може навіть не мати нічого спільного зі скаутингом). Так, до прикладу, серед пропозицій “домашнього завдання” тренери озвучили і покращення рівня англійської мови.
Після реалізації проекту, на яку відводиться півроку, відбувається третій етап Wood Badge – оцінювання та обговорення проблем, викликів, шляхів їхнього подолання. На ньому також тренери вирішують, чи учасник гідно пройшов тренінг і чи має право носити почесну Gilwell хустку та дерев’яні кісточки і приєднатись до нетаємного, але від того не менш шанованого ордену Wood Badge.
У Швеції схема тренінгу майже аналогічна, але при визначенні сфери самовдосконалення, над якою буде працювати учасник під час свого проекту, а також під час оцінки здобутків і досягнень, він проходить тести, які опрацьовують кваліфіковані психологи.
Система Wood Badge в одній із датських скаутських організацій також складається із трьох етапів: практична частина, “домашній” проект та оцінювання, тільки перший етап більше схожий на наші ЛШ/ШБ – інтелектуально-розвиваюча діяльність у таборових умовах.
Бой-скаути Америки розробили систему Wood Badge 21 століття, яка визначає своїми цілями: розвиток глобального розуміння скаутингу як системи ціннісно-орієнтованих програм занять для молоді різного віку; визнання сучасних концепцій лідерства, що використовуються у американському корпоративному секторі, а також державних установах, що поділяють цінності скаутингу; застосування учасниками розвинутих в ході тренінгу задатків командної гри; натхнення учасників та обмін успішним досвідом. В рамках тренінгу учасники розвивають свої навички: комунікації, налагодження зворотного зв’язку, роботи із наставником, ситуативного лідерства, роботи в групах та її оцінювання, розв’язання проблем, вирішення конфліктів, а також вивчають мистецтво лідерства та історичні приклади найуспішніших лідерів.
Але ще більший взаємозв’язок Wood Badge із суспільним, позаскаутським життям вдалось досягнути скаутам Австралії. Так, у 2003 р. вони відкрили акредитований державою Тренінговий Інститут Скаутів Австралії. На підставі цього, усім дорослим лідерам, які проходять Wood Badge, видається “Диплом в області лідерства”, який визнається усіма урядовими структурами та бізнесовими компаніями країни. Це дає великі переваги скаутам перед іншими претендентами на роботу.
Огляд Wood Badge різних країн можна продовжувати і міжнародна служба Пласту буде займатись цим серед інших напрямків роботи. В той же час варто взяти до уваги, що пластова система старшопластунських куренів, в принципі, унікальна, і скільки я не спілкувалась з іноземними скаутами, ні про що схоже не чула. Тому я не виключаю, що зростання у куренях, вишкільні табори, спеціалізаційні тренінги і т.д. частково заміняють нам Wood Badge, який задовольняє потребу дорослих також мати проби та систему ступенів. Але в той же час, Wood Badge більш спрямований на розвиток загальносуспільних навичок, особистісних, які часто мають лише дотичне відношення до скаутингу.
На мою думку, Пласту таки бракує старшопластунських тренінгів, які пов’язані із розвитком вмінь, необхідних більше для життя, аніж таборування чи організації роботи гуртка. Дедалі більше почало з’являтись прекрасних спеціалізаційних вишколів для прес-секретарів, фінансистів і фандрейзерів тощо. Але чому майже не використовуємо систему наставництва – для тих, хто не приєднався до старшопластунського куреня? Чому не розвиваємо вміння чітко, лаконічно, точно висловлювати свою думку – ораторське мистецтво? А ще й аргументовано її відстоювати? А чого вартує дипломатія і нетворкінг? Чи таймменеджмент – є прекрасний, на думку декого, жарт, що “я завжди всюди приходив вчасно, поки не вступ в Пласт”, але від нього уже не смішно. Планування витрат? Стимулювання вивчення іноземних мов?
Думаю, вишколом, який би міг стати ланкою, що гармонійно доповнює ЛШ/ШБ, який більше зорієнтований на виховання пластового лідера/провідника, міг би стати Wood Badge, який більше буде зосереджений вдосконаленні лідера як особистості, на його внутрішніх потребах, власних викликах і місці в суспільстві. Серед пластунів є дуже багато яскравих професіоналів – чому б не залучати їх активніше до розвитку нас як особистостей?
Зрештою, якщо можна дати ще один аспект самореалізації провіднику, то чому б і ні?