Пластун-сеніор Олександр Лінчевський, ОЗО

Доктор Лінч сам себе жартома називає ботаніком. У 14 років Лінчевський вступив у медичне училище, згодом навчався в Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця за спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходив навчання за кордоном, зокрема у Франції, Італії, Австрії. Лінчевський — торакальний хірург із великим досвідом, кандидат медичних наук, публікувався в іноземних журналах і був доповідачем на міжнародних конференціях. Він дуже добре відчув на собі всі “переваги” совєцької медичної системи. Пройшов усі випробування на міцність — від студента до відповідального лікаря. Тому краще за багатьох розуміє, що саме потрібно змінювати в медицині і з чим стикаються медики та пацієнти.

Під час розстрілів на Майдані 18-20 лютого Лінчевський чергував у 17 лікарні — саме туди везли чи не найбільше поранених. Тоді колектив лікарні врятував чимало життів. Вони також надавали допомогу медикам та волонтерам.

Ми познайомилися з Лінчевським на початку війни. Після повернення зі Слов’янська та Ізюма, де допомагав рятувати бійців, він почав шукати спосіб та ресурси, аби навчати українських військових надавати першу медичну допомогу в умовах бою й рятувати себе чи своїх побратимів. У Patriot Defence / Захист Патріотів Лінчевський спочатку був інструктором, а потім медичним директором. Він навчав військових тактичній медицині, викладав курси для спецпризначенців і курс травми для лікарів. Разом ми виїжджали проводити курси на передовій.

У 2016 він зайшов разом зі мною у стіни міністерства, цілком розуміючи, із чим доведеться мати справу, трансформуючи систему. У Міністерстві охорони здоров’я України Лінчевський відповідає передусім за медичну освіту та професійний розвиток лікарів. Саме його напрямки роботи безпосередньо стосуються якості медичних послуг для українських громадян.

Кожне врятоване життя пацієнта починається з першої пари на кафедрі анатомії, першої пари в медичному університеті. У 2016 році він жартував, що про результати роботи можна буде говорити лише “коли студенти вийдуть під МОЗ з акціями протесту, бо їх будуть змушувати вчитись”. Останні півроку у нас під стінами регулярно відбуваються подібні заходи.

Сьогодні ми маємо ухвалену стратегію медичної освіти. Вперше в історії України прописано, як має розвиватися медична освіта.  Підвищено вимоги до абітурієнтів, які вступають до медичних університетів та тих, хто їх закінчує. Студенти медики складають Єдиний державний кваліфікаційний іспит — із обов’язковою професійною англійською, міжнародним іспитом з основ медицини та об’єктивним структурованим практичним іспитом.

Лікар — це людина, яка вчиться постійно. Саме тому Лінчевський впроваджує системи безперервного професійного розвитку. Регулярне навчання лікарів — це не менш важлива складова одужання пацієнта, ніж правильно підібрана модель лікування. 

Тепер лікарі звільнені від неефективних і бюрократичних самозвітів, атестацій і ПАЦів. Вони можуть щороку навчатися, самостійно обирати форму навчання та курси, які дійсно необхідні їм у практичній роботі.

Саме Лінч був ініціатором впровадження нових клінічних протоколів та публічно засудив вигадування “специфічного українського шляху” української науки та “української школи лікування”. Уряд визнав медицину, базовану на доказах. Українські лікарі тепер можуть самостійно обирати методи лікування, користуючись міжнародними протоколами — протоколами лікування із доведеною ефективністю.Частину з них уже перекладено українською: https://u.to/0Nf-FA

Українська наука має бути частиною світової та розвиватися у світовому контексті Аби сприяти цьому, запроваджено грантову систему фінансування наукових закладів. У науці також працюватиме принцип “гроші йдуть”, щоправда тут — за дослідженням.

Також Олександр Лінчевський відповідає за розбудову мережі кардіоцентрів по всій Україні. У кожному куточку країни є ангіограф. Пацієнти в критичному стані можуть отримати якісну та вчасну медичну допомогу і безоплатне стентування при невідкладних випадках. Це дає змогу рятувати все більше життів українців

Доктор Лінч — це та людина, що вдягла бронежилет і пішла на фронт і в прямому, і переносному значеннях. Він знає, за що ми щодня боремось у Міністерстві охорони здоров’я. Працюючи в МОЗ України він не залишив практичну роботу хірурга, при цьому неодноразово повертався в окопи.

Він дуже впертий. Але саме ця риса допомагає йому втілювати часто непопулярні, але дуже важливі зміни. І у втіленні системних змін через нові правила, іспити чи стандарти — він ніколи не боїться конфлікту зі злом в особах корумпованих ректорів, головних лікарів чи депутатів.

Саме через свою лікарську етику він звик казати правду, а не те, що від нього хочуть почути. Неодноразово саме через це він ставав жертвою потужних дискредитаційних кампаній і маніпуляцій.

Дякую Лінчу за те, що погодився на цю боротьбу і щодня тримає стрій. СКОБ!