Вашій увазі — інтерв’ю з пл. сен. Володимиром Федораком, СМ. Друг Володимир є одним з перших пластунів Івано-Франківщини (вступив у Пласт в 1990 р. ще до проголошення незалежності) у часі відродження організації, перший станичний Надвірнянської станиці, виховник, організатор таборів, історик, а сьогодні — начальник управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА, заслужений працівник культури України.

Володимир Федорак в своєму інтерв’ю наголошує, що українська культура нині переживає справжній ренесанс, розповідає про знакові події в культурному житті краю та окреслює пріоритетні напрями розвитку культури та мистецтва Прикарпаття.

– Якщо підсумувати 2017 рік, яким він був для культури області? Якими знаковими подіями запам’ятався?

— 2017-й був надзвичайно багатим на різноманітні культурно-мистецькі події, загалом провели понад 120 обласних, всеукраїнських, міжнародних заходів. Розпочали його відзначенням Дня соборності, під час якого величезну програму представив Національний академічний духовий оркестр України.

Серед знакових проектів насамперед відзначив би міжнародний мистецький фестиваль «Карпатський простір», який представляє нашу різнобарвну та різножанрову культуру — від народної, фольклору, майстрів народної творчості і аж до класичного оперного мистецтва. Різні локації «Карпатського простору» відвідали понад  150 000 осіб із 45 країн світу, серед них — дипломати, представники консульств, міжнародних фондів та організацій. Це свідчить про високий рейтинг нашої області й увагу як до України, так і до Прикарпаття.

На фестиваль професійного музичного мистецтва «Прикарпатська весна», що відбувається на базі Івано-Франківської обласної філармонії ім. Іри Маланюк, приїхали колективи з різних областей України. Загалом торік митці філармонії та трьох академічних театрів — Івано-Франківського облмуздрамтеатру ім. І. Франка, Івано-Франківського обласного театру ляльок ім. М. Підгірянки, Коломийського обласного театру ім. І. Озаркевича відвідали дві третини областей України, а також гастролювали за кордоном.

У плані театрального мистецтва хочу відзначити фестиваль Івано-Франківського обласного академічного музично-драматичного театру ім. І. Франка «Час театру». Не можу не згадати ще один театральний фестиваль — «Коломийські представлення», який зібрав у Коломиї знаменитостей театрального світу, критиків, кіномитців, режисерів, акторів, зокрема приїжджав народний артист України, легенда українського кіно Іван Гаврилюк.

2017 рік був присвячений і відзначенню 75-ї річниці створення УПА, тож провели більше сотні виставок у музеях та бібліотеках, де представили маловідомі матеріали про вояків УПА. Дуже важливо, щоб наші земляки дізнавалися про подвиги українців в 30-50-х роках минулого століття. і таким живим проектом, який наблизив історію Української Повстанської Армії до людей, був творчий звіт колективів районів та міст нашої області «Воскресне волі дух і наша слава», який започаткували з ініціативи заступника директора обласного навчально-методичного центру культури і туризму Прикарпаття Василя Олексюка. Цей проект підхопили у всіх районах області, в ньому взяли участь понад 3 000 працівників культури області, 250 аматорських та професійних колективів. Важливо, що на цих заходах було дуже багато молоді як на сцені, так і в залі.

У жовтні спільно з обласним навчально-методичним центром культури і туризму Прикарпаття провели Дні українського патріотичного кіно. Цей захід цілеспрямовано спланували для молоді, адже молоде покоління має знати історію своєї рідної країни з усіма її перекрученнями та замовчуваннями правди. Як професійний історик наголошу, що це історично важливо — подати нації як гірку правду, так і велич наших земляків, які воювали за волю, незалежність української землі. Фільми, які показували в рамках Днів українського патріотичного кіно, «Залізна сотня», «Нескорений» і «Жива» — пов’язані з тематикою Другої світової війни та боротьбою Української

Повстанської Армії. Зауважу, що в «Живій» грали івано-франківські актори — Ростислав Держипільський та Ольга Комановська. Після показу стрічки організували зустріч з акторами, тож діти та молодь побачили, що сучасну історію творять і наші земляки.

Додам, що управління культури, національностей та релігій підтримало допрем’єрний показ фільму «Кіборги», який має колосальний запит суспільства. Тішуся, що українське кіно справді починає відроджуватися з небуття, про що свого часу мріяв великий український режисер Олександр Довженко. Також недавно в Івано-Франківську вдесяте відбувся мандрівний фестиваль документального кіно про права людини «Docudays UA». Тут було представлено стрічки про війну на сході нашої держави, про соціальні проблеми, які виникають в суспільстві в умовах війни, про післявоєнний синдром тощо.

2017 року нам вдалося використати понад 7 млн. гривень на зміцнення матеріально-технічної бази закладів культури та на реалізацію творчих проектів в області. У нас працюють обласні програми «Культура Івано-Франківщини», «Теплий заклад культури Прикарпаття», «Духовне життя». Остання спрямована на розвиток духовності, в її рамках співфінансували молодіжні реколекційні табори, де молодь має можливість відпочити і здобути нові знання. Також організовували міжнародні та всеукраїнські прощі.

Хочу відзначити єдиний в Україні фестиваль карильйонної і дзвонарської музики «Дзвони Ясної Гори єднають всіх», що проходить у Гошеві Долинського району. Прикарпаття славиться аж чотирма відділеннями карильйонного мистецтва на базі дитячих музичних шкіл в Івано-Франківську, Коломиї, Калуші та Долині.

– 2017 року на Прикарпатті відбулася величезна кількість фестивалів та культурно-мистецьких заходів. На вашу думку, наскільки доцільним є їх проведення в час, коли на сході України триває війна? 

— Культура народу має бути багатогранною, якою українська культура і є. Незважаючи на рівень фінансування, все одно українська пісня, український танець, українське слово мають прогресувати. Ми чудово пам’ятаємо, що 5-7 років йшла тотальна інформаційна війна проти України, в якій росіяни, говоритимемо відверто, реально перемагали. Тому нині ми даємо їм відповідь. Має ширше лунати українська пісня — від Івано-Франківська і аж до країн Західної Європи і на Схід також, тому працюємо в плані підтримки української діаспори, українського культурно-мистецького товариства за кордоном. Фінансуючи та розширюючи програми обласних фестивалів та конкурсів, маємо можливість якомога ширше представити різні жанри народного та професійного мистецтва.

Виступ в часі конференції “Національно-патріотичне виховання молоді засобами пластової виховної методики:проблеми та перспективи розвитку”, 4 лютого, 2016 р.

Чим довше живу, тим більше закохуюся в наш край. Маю з чим порівняти, адже відвідав понад 20 іноземних країн. Насправді ми маємо багатющу культуру, яку знищували століттями, забороняли мову, релігію, традиції, обряди, і сьогодні надважливо відродити з небуття те, що сплюндровано, знищено, висміяно, та подати його в ширшому аспекті. Згідний з вами, що не треба забувати про те, що йде війна, тому насамперед треба дбати про високий рівень заходів, які в жодному разі не можуть бути профанацією чи прикладом бутафорної «шароварщини».

Важливою є підтримка наших земляків, котрі повернулися з війни, тож ми запрошуємо їх на різноманітні концерти та мистецькі проекти. Не вважаю, що проведення фестивалів, концертів в умовах війни — це погано. Більше того, це потрібно робити. На Прикарпатті проводимо всеукраїнські та міжнародні фестивалі гуцульської, бойківської, опільської, покутської культур, відроджуємо лемківський фестиваль обласного масштабу. Це автентика та душа нашого народу. Ми одна з небагатьох областей в Україні, яка має чотири етногрупи: гуцулів, бойків, покутян, ополян, які століттями живуть на цій землі. Це колосальне багатство у вишивці, діалекті, традиціях. Сьогодні світ стає спраглим до цих речей.

– Як на мене, нині українська культура переживає один із найяскравіших періодів: знімають фільми, видають книжки, ставлять театральні постановки, на які активно ходять люди. Українська естрада також оновилася і вражає своєю сучасністю тощо. Яка, на вашу думку, основна причина такого розквіту українського мистецтва?

— Я з вами цілковито згідний, що йде поступовий ренесанс, відродження української культури та духовності. На 26-му році незалежності Україна вже міцніше стає на ноги, на свій національний ррунт, ми вже нарешті позбуваємося «совкового» мислення і комплексу другосортності, яку нам століттями прищеплювали, мовляв, російський брат — старший, український — молодший. З точки зору історії все з точністю до навпаки.

Є наміри зробити Івано-Франківськ культурною столицею України. Феномен Прикарпаття в тому, що тут народилися і живуть унікальні люди, які знають минуле, цікавляться теперішнім і думають про майбутнє. Багато вихідців з Івано-Франківщини працюють у Києві, у багатьох містах-мільйонниках, які представляють сучасні тенденції в культурі. Наприклад, відомий видавець іван Малкович, директор і художній керівник Київського національного театру оперети Богдан Струтинський, міністр культури Євген Нищук. Приємно відзначити, що наші земляки підтримують рідну культуру.

– На вашу думку, що сьогодні є візитівкою Івано-Франківщини на всеукраїнській та міжнародній аренах у культурному та мистецькому аспектах?

— Раніше Івано-Франківщина мала цікавий бренд — «Писанкове Прикарпаття». Писанка — гарна візитівка нашого краю, адже писанкарство — це давня народна українська традиція. Писанка має багато барв і дуже багато різних стилів. Так само культура Івано-Франківщини є різнобарвною. Національний музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського відомий у всьому світі. Впродовж 2017 року його відвідало 18 000 іноземних туристів з 60 країн світу. Візитівкою області може бути поєднання народного мистецтва, народної культури з професійним мистецтвом. Як птаха має два крила, так і ми маємо два великі крила — професійне мистецтво і народне мистецтво, які взаємопов’язані.

пл.сен. Оксана Василик, Гр, керівник обласного дитячо-юнацького пластового центру, пл.сен. Оксана Румак, Блиск, керівник міського дитячо-юнацького пластового центру, пл.сен. Руслан Марцінків, ОЗО, міський голова Івано-Франківська та пл.сен. Влодимир Федорак, СМ, начальник управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА

– Які основні проблеми культурної галузі можете виокремити, як на Прикарпатті зокрема, так і в Україні загалом?

— Насамперед — це проблема модернізації закладів культури. Потрібно зміцнювати комп’ютерний парк, придбати більше музичних інструментів і радикально змінювати автотранспорт. Тому що в автопарку маємо на 80% застарілий транспорт, нашим автомобілям та автобусам по 20-25 років. Буде поновлено автопарк — буде більша мобільність та більше можливостей робити чимало цікавих проектів в Україні, за кордоном. Ми справді маємо дуже багато талановитих, фантастичних колективів, які потрібно підтримувати, берегти і, звичайно, враховувати сучасні тенденції.

Ще одна проблема — потрібно значно більше коштів на охорону культурної спадщини. Цього року вже розпочнемо робити активніші кроки в цьому плані.

– Зрозуміло, що в містах завжди є більше можливостей: відбувається більше концертів, виставок, презентацій книжок, фільмів. Наскільки малі населені пункти та села Прикарпаття відстають в цьому плані від міст? І що, можливо, робите для того, щоб вирівняти цю ситуацію?

— Наші програми спрямовані на те, щоб допомогти у розв’язанні цієї проблеми. В рамках програми «Теплий заклад культури Прикарпаття» виділяємо кошти для покращення температурного клімату закладів культури, зокрема і в сільській місцевості. В цьому плані обласна рада сприяє нам, і на 2018 рік надала на цю програму більше коштів. Завдяки програмі «Культура Івано-Франківщини» закуповуємо музичні інструменти та необхідне обладнання. Також в області є чимало спеціальних проектів, котрі мають на меті підтримати розвиток культурного та мистецького життя саме в малих населених пунктах. Наприклад, вже понад десять років проводимо всеукраїнський конкурс-огляд на найкращий заклад у сільській місцевості. Також маємо конкурс на найкращий музей та інші спеціальні проекти обласного та всеукраїнського масштабів, які «підтягують» рівень культурної сфери в селах та містечках.

– Які проекти готуєте на 2018-й, чим плануєте дивувати, виховувати та формувати світогляд прикарпатців? 

— Найперше у нас буде багато заходів у контексті відзначення 1030-ї річниці хрещення Київської Русі, як релігійного, так і культурно-мистецького характеру. Хочемо провести пленер з іконопису для молодих талановитих художників. Також проводитимемо велику роботу щодо відзначення 100-річчя ЗУНР. Маємо гарну ювілейну дату: 170 років Коломийському академічному обласному українському театру ім. І. Озаркевича, який є одним з найдавніших театрів в Україні. Очевидно, знову буде міжнародний мистецький фестиваль «Карпатський простір», етнографічні фестивалі, зокрема міжнародний гуцульський фестиваль пройде в Яремчі, обласний покутський — у Тисмениці, лемківський фестиваль, а також — всеукраїнські театральні фестивалі в Івано-Франківську та Коломиї, фестиваль «Прикарпатська весна». Заплановано реалізувати понад десять проектів спільно з обласними творчими спілками і громадськими організаціями. Тож культурне життя на Прикарпатті розширюватиметься.

Ольга МОНЧУК