Пласт у Словаччині: Найголовніше – ми провадимо систематичну виховну працю з дітьми

Інтерв’ю з пластовим сеніором з куреня “Ватага Бурлаків” Володимиром Кравцем з міста Кошиці, Словаччина. Друг Володимир вступив до Пласту ще на початку 1990-их, а сьогодні активно займається виховною діяльністю у своїй станиці та допомагає у розвитку Пласту у Словаччині.

З минулого року ти активно відновив пластову діяльність у Словаччині, зокрема у місті Кошиці? З чого все почалось?
Так, нам вдалось відновити щоденну пластову працю. Почалось все дуже стандартно. Мої діти підростали до новацького віку і мене запросили приїхати на Свято весни станиці Лондон 2017, яке вони проводили у Бельгії на Франкополі. Побачивши, після довгої перерви в живу Велику гру, з’явилось бажання відновити активну пластову діяльність у Словаччині і дати можливість відчути красу пластування моїм та іншим дітям.

Потім після довгої підготовки нам пощастило – до нас в Кошиці приїхали працювати пластун та пластунка, ст.пл. Юрій Поліщук, ОХ, і його дружина ст.пл. Оксана Яцюк, СВ. З їх допомогою ми легко і впевнено зробили перші кроки відновлення роботи з дітьми. Але, на жаль, вони на початку року переїхали до Праги, де продовжують далі пластувати. Добре, що недалеко поїхали і ми з ними надалі в контакті.

Як ти познайомився з Пластом?
Це було вже давно. В іншому столітті і в іншій державі. Вперше я про Пласт почув від мого двоюрідного брата пл. сен. Дениса Угрина, ВБ, який тоді проживав у Львові. Паралельно, трошки пізніше почав відновлюватись Пласт на Пряшівщині. І так, як я був в контакті з українською громадою в Кошіце (тоді це ще була Чехословаччина) то я був між першими пластунами в ЧСФР після його відновлення у 1991 році.

Яка ситуація з українською громадою та церквою у Словаччині?
Українська громада в Словаччині є дуже специфічною. По-перше, тут проживають корінні українці в основному у північно-східній частині Словаччини, які себе вважають русинами і десь половина русинами-українцями.

По-друге, є тут незначна кількість українців, які переїхали сюди у дев’яностих, нульових роках в основному із Закарпаття та Західної України. Ну і по-третє, за останні 5-6 років з’явились новоприбулі українці з цілої України в досить великій кількості. І громада на сьогоднішній день не дуже згуртована, але самоорганізовується.

Церкви як такої (української) дуже мало. В Братиславі вже проходять служби УГКЦ періодично в католицькій церкві, але я чув що скоро будуть постійними. А стосовно ПЦУ не маю взагалі ніякої інформації. Але є надія, що разом з новоприбулими прибуде і українська церква в повному масштабі.

Чи є багато інших українських організацій у Словаччині?
Українських організацій в Словаччині небагато. Напевно що найбільшою і найстаршою (і у віковому розумінні її членів) є Союз русинів-українців Словаччини (СРУС) з яким ми співпрацюємо і наприклад в Кошицях проводимо сходини в приміщені СРУС-у. Тут також має свої репетиції український хор “Карпати” під керівництвом голови КПС Левка Довговича. Також в Словаччині існують: Українсько-словацька Ініціатива, Словацько-українське товариство (СУТ), Об’єднання українських письменників Словаччини.

У Свиднику є Музей української культури. І найголовніше, що у Братиславі працює, з допомогою КПС Словаччини, недільна українська школа, на основі якої ми хочемо розвинути найближчим часом пластування в столиці Словаччини. Можливо когось забув, то вже перепрошую:)

А які у вас відносини з Посольством/Консульством України?
У мене особисто ніяких. Але пластуни з Братислави мають досить тісні стосунки з нашим Посольством в Братиславі.  Я думаю, що їх варто ще покращити і розвинути.

Що вам вдалось досягнути за цей рік?
Найголовніше – ми відновили систематичну виховну працю з дітьми. Це виглядало як щось неможливе, але як тільки ми зустрілись перший раз, до нас практично на кожні сходини приходив хтось новий. І на сьогоднішній день у нас є 17 новаків та новачок.

Скільки у вас гуртків, роїв?
В нас активно проводять сходини два рої в Кошицях. Хлоп’ячий “Торнадо суслики” і дівочий “Орлиці”. Скоро почне сходитись і юнацький змішаний (наразі) гурток.

До речі, КПС Словаччини активно проводить школу україністики як табір і туди щороку їздить 80-100 дітей, а це може бути ще одним джерелом для нових роїв і гуртків попри школу в Братиславі.

Де ви вже встигли побувати чи познайомитись з іншими пластунами?
Ми побували на Святі Весни в Австрії, взяли участь у Вишколі виховників у Відні, привезли Вифлеємський вогонь громаді. Ватага Бурлаків і Курінь Бунтарки провели в нас свій перший “виїздний” лещетарик.

Щодо планів на майбутнє?
Плани на майбутнє – ґрандіозні. По-перше, почати роботу з юнацтвом в Кошицях, надіємось на подібний ефект як з новацтвом. По-друге, почати активну роботу в Братиславі. По-третє, попробувати відновити пластування в Пряшеві, можливо в інших містах Словаччини.

Це ґрандіозні плани, а попри них – провести СВ в Словаччині і табір. З табором просто не буде, але ми якось впораємось, напевно в співпраці з Пластом Чехії. Також хочемо поїхати на якісь вишколи для нових виховників, можливо і старих для “підвищення кваліфікації”.

Ну і найголовніше – результатами своєї праці з новацтвом та юнацтвом зняти всю непевність щодо кількості КПСів у світі:) – і відновити повноцінне членство в КУПО.

Інтерв’ю записав пл.сен. Андрій Ребрик, ЦМ