Стаття присвячена релігійному вихованню молоді в Пласті – Національній скаутській організації України. Розкрито основні засади релігійного виховання в пластовій (скаутській) організації та взаємодії із Церквою.

Ключові слова: релігійне виховання, християнські цінності, духовність, релігійні відчуття, церковне життя, молодь, недільна школа, традиційне виховання, виховник, курінь, християнська мораль, катехизис, воцерковлення, реколекції.

 

«Бути вірним Богові і Україні»

(Перший головний обов’язок пластуна)

1029 років тому над дніпровими кручами стояв князь Володимир Великий із молитвою до Бога Хрестячи Русь. Пройшло тисячоліття, а слово Боже актуальне як ніколи. Минуло кільканадцять століть по тому, через випробування, злети, переслідування та відновлення віри. Саме в наш час відбувається повернення до першооснов християнського життя та світогляду.

Після здобуття Незалежності в Україні почалося відродження національних інститутів державної влади, традицій, культури, духовності. Християнська проблематика та релігійне виховання стало на порядок денний. Відновлення храмів, духовності, введення християнської етики в школах, зацікавлення церковним життям пересічних громадян показує «ренесанс віри» та необхідність релігійного виховання серед молоді. Адже саме молодь – це майбутнє! Які основи виховання закладуться в ранньому дитинстві, пройдуть через юність – будуть реалізовуватися в подальшому житті. Тому як ніколи робота з молоддю має велике значення.

Не дивно, що останнім часом було засновано ще один із пластових куренів у м. Києві, який за традицією обрав патрона куреня (особу з якої юнацтво хотіло б брати приклад та пошановувати, наслідувати в діях) святого рівноапостольного Великого князя Володимира.

Виховання «Людини» (з великої літери) передбачає розвиток розумових, фізичних, естетичних, етичних, патріотичних та саме головне духовних сил дитини. Без гармонійного розвитку цих всіх сторін особистості не можна говорити про цілісне виховання молоді. Кожен із цих складових має бути присутнім та займати своє місце у виховному процесі. Якщо ми хочемо виховати всебічно, гармонійно розвинуту людину, то це не може бути виховання одних сторін за рахунок інших, або без якогось елементу. Це все одно, що будувати будинок і під один із кутів не поставити фундаменту. Будинок буде, але з часом почне перекошуватися, і якщо не заповнити цю прогалину, то зруйнується і занепаде. Так і людська особистість без духовного розвитку, релігійного виховання – буде «без фундаменту під кутом» постійно зававалюючись в житті серед громади.

Як сказано у святому писанні, – «Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне»  [i]

Тому молоді потрібно допомагати та сприяти у духовному розвитку проводячи релігійне виховання. Для цього потрібно виділяти час на заходи, що проводяться релігійною громадою – Церквою, поряд із заходами з інших напрямків. Це потрібно враховувати і в планах діяльності організації та заходів що відбуваються. Наприклад у неділю зранку має бути відвідання Служби Божої, а не футбол чи купання на річці, які можна провести пізніше.

«Все виховання української молоді мусить бути пройняте християнським духом: ми маємо виховати християнський світогляд і риси характеру, що відповідають євангельським заповітам»[ii] говорив відомий педагог Григорій Ващенко. Саме через виховання у християнському дусі на заповідях Христових дає можливість розвинути у молоді моральні, етичні та життєві цінності.

Найкраще сприйняття релігійних основ відбувається в родині, церкві, громаді, гурті своїх однолітків, які об’єднанні за зацікавленнями.

Велику кількість часу діти, молодь проводять саме у об’єднаннях за зацікавленнями серед однолітків – гуртках. У них є спільна ідея, бажання збиратися разом для співдії, довіра один до одного та виховника тому тут є один із найкращих ґрунт щоб розвинути в молоді християнські чесноти.

Із самого початку заснування скаутського руху в світі та створення організації Пласту в Україні питання християнського виховання було поставлено одним із основних завдань. Саме в першому обов’язку пластуна, який записаний у пластовій присязі сказано бути передусім вірним Богові. Без духовного виховання, розвитку внутрішніх ціннісних орієнтирів молодої людини неможливо говорити про повноцінне виховання.

«При нагоді пояснення нашої присяги, треба підкреслити, що християнський моральний закон — віра батьків і прадідів наших, яка впродовж тисячі років зрослася з культурою нашого народу й витворила сво­єрідну красу нашого обряду — це наша найвища цінність, їй признаємо першість перед усіма іншими обо­в’язками і достосовуємо нашу пластову поведінку до засад християнської моралі.»[iii] було записано у книзі «Життя в Пласті» основоположником пластового руху Олександром Тисовським вже майже століття тому. Із самих початків Пласт звертав велику увагу на виховання релігійності та моральності в українській молоді.

«Мета Пласту — виховання людини, а тут є і релігійне ви­ховання… Тож сказати треба, що християнські засади можна знайти й розвивати у Пласті в різних формах. Їх маємо у Пластовому Законі, в Головних Обов’язках пластуна, й у житті серед природи, у пластових таборах. Юнак чи юначка можуть у Пласті навчитися бути добрими християнами. Якщо праця правильно переведена, то молода людина присвоїть ці засади зовсім свобідно.»[iv] зазначав Тарас Масник. Через всю діяльність Пласту проходить червоною ниткою і є наріжним каменем релігійне виховання молоді. Без цього елементу виховання як таке не є завершеним, а відповідно неповноцінним.

Ми намагаємося виховати гармонійно розвинуту особистість із духовним, християнським світосприйняттям. Відповідно маючи кінцевий результат перед очима можемо говорити про засоби, методи якими досягнемо цієї мети – всебічно розвинутої, віруючої та сповідуючої християнські принципи людини.

«Якщо релігійне виховання лежить в основі плекання духовости дорослої людини, то тим більше воно необхідне для виховання молодих, яких характери щойно формуються.

Усі добрі прикмети пластуна — чи його патріотизм, чи гуманність, чи почуття обов’язку, чи любов природи і краси, лицарські прикмети — всі вони мають своє джерело у вірі в Бога. Людина потребує Бога і для свого внутрішнього спокою, який є першим і основним завдатком особистого щастя.»[v] зазначав отець Іван Сиротинський.

Тому одним із головних аспектів пластового виховання є релігійне. Пластуни є віруючі люди. Не віруюча людина не може належати до організації. Це стосується як молоді так і дорослих осіб у Пласті. З 12 років юнак виконавши завдання першої пластової проби та довівши, що він є гідним вступити до пластових лав складає пластову присягу, – «Присягаюся своєю честю, що робитиму все, що в моїх силах щоб: Бути вірним Богові і Україні». Складаючи урочисто присягу юнак усвідомлює взяті на себе обов’язки і розуміє, що це тільки початок шляху по якому він збирається йти гартуючи свою волю, душу.

Саме принцип вірності Богові винесений як перший і головний. Спочатку Боже, а потім людське. Віра, душа, плекання традицій та скріплення сил є невід’ємною частиною пластування.

«Пласт не вчить релігії,  він вимагає релігійности від своїх членів. Треба показати юнакові,  що пластові закони й мораль християнська,  культура – це християнська культура,  світогляд – це християнський світогляд.»[vi] – зазначав у своїй праці Володимир Скоробський який був військовим дияконом у Національній Гвардії України. Пласт не є церквою – він є помічником. Тому саме головне завдання в Пласті це привити молоді почуття релігійності, допомогти розвинути християнські цінності. Вчення катехизису, обрядовості – проводить священник. Тому тут важлива спільна праця виховника (як представника Пласту, що займається з молоддю) та священника (як представника церкви, який може проводити релігійні студії).

Досить часто від взаємозв’язку та розуміння виховника і священика на місцях – залежить ефективне духовне виховання. Бо якщо виховник буде сам намагатися проводити катехізацію, пояснення основ віри – це звичайно буде позитивно і краще коли взагалі такої не проводити. Але це буде не на належному рівні та матиме частковий результат. Все таки священик, як служитель церкви, має відповідні знання для катехізації молоді. Саме він може відповісти, часто на глибинні питання, які виникають в душах молоді. І отримуючи ґрунтовні та вичерпні відповіді юнацтво скріплюється у вірі.

Тому Пласт дбає про капеланську опіку над організацією на місцях. Наскільки це можливо місцеві осередки звертаються до Церкви із проханням про душпастирську опіку. Часто єпископи призначають відповідальних за співпрацю із Пластом та благословляють на капеланство. Маючи ж духовного опікуна та проводячи із ним релігійну програму в Пласті протягом року, ми досягаємо найкращих результатів у релігійному вихованні молоді.

Саме модель співпраці Пласту із церквою у вихованні молоді на засадах християнської моралі з самого початку передбачала капеланську опіку, як запоруку правильного, систематичного і ефективного релігійного виховання в організації. Тому Пласт співдіяв із церквою та вбачає впровадження капеланства на всіх рівнях пластової організації, з метою забезпечення релігійного виховання, ключовим елементом розвитку духовності молоді організації.

Коли зв’язок виховника і священника є правильно організований та юнацтво проходячи виховання в Пласті долучається до церкви Христової і в подальшому своєму дорослому житті слідує християнських заповідей, ми можемо почути від священства такі слова, як отця Богдана Смика, – «І якраз український Пласт, є одною з тих, Богом благословенних, організацій:, що поруч святої Церкви являється передовою у вихованні української молоді для Бога й Рідного Народу. За святими молитвами, з Божою поміччю вступаємо в друге півсторіччя нашої пластової праці….. повні надій і переконання, що наші цілі святі, що наші напрямні правильні, що ми у мандрівці до Великої Мети на правильнім шляху, бо

„ з нами Бог, з нами віра і сила,

перед нами у сонці ввесь шлях”»[vii]

Ключовою особою, яка організовує релігійне виховання в Пласті є виховник. Саме від нього – керманича основної клітини організації (гуртка) залежить якісна організація проведення релігійної програми. Адже юнацтво бере приклад із виховника, наслідує його, перебирає його звички та погляди. Відповідно підбір виховника в гурток з християнськими моральними цінностями є не менш важливим чим створення капеланської служби в осередку. Бо саме він – виховник має привести юнацтво до капелана, обговорити із ним план праці гуртка, запросити його на заходи де в невимушеній обстановці найкраще юнацтво сприймає катехизис та розкриває свої душевні переживання.

І тут виникає слідуюче завдання – це проведення студій для старшопластунства і сеньйорату (старших осіб в Пласті). Інколи не буває поряд священника, а юнак запитує про релігійну практику чи біблейський епізод. І саме в цю мить він чекає відповіді. І саме зараз вона може бути важливою для нього. Тому знання релігійного обряду та можливість пояснити основи християнської етики мають бути не тільки засвоєні виховником, а й проявлятися в його діях і переконаннях. Тому в Пласті впроваджено систему реколекцій, як одноденних так і кількаденних, проведення окремих занять із катехизису для старшопластунства, сеньйорату в осередках праці.

З цієї точки зору є гарний приклад співпраці священників із Пластом, які розуміючи необхідність релігійного виховання серед прихожан, молоді активно долучаються до практичного втілення – місіонерської молодіжної роботи. Часто вони стають виховниками пластових гуртків де в пластовому, юнацькому середовищі, займаючись із молоддю, виховують підростаюче покоління на християнських заповідях.

Маючи знання і досвід церковнослужителя та пластового виховника – діляться ним на пластових вишколах, реколекціях, семінарах допомагаючи іншим ефективно розвивати релігійне виховання серед молоді.

«Річ у тому, що для релігійної людини чи віруючого педагога не підпадає сумніву і не підлягає дискусії, що виховання має бути релігійним, якщо ми нашим дітям хочемо передати те ідейне добро, яке творить основний зміст нашого особистого життя.»[viii] зазначав науковець Володимир Янів. Відповідно виховник має бути сам духовно багатою, високоморальною людиною. Тоді він зможе передати це молоді з якою займається. Тому добрий виховник завжди дбає про релігійне самовиховання та виховання його юнацтва, а організація допомагає йому створюючи капеланську службу.

«Навчити релігії неможливо, її можна донести до серця»[ix] – зазначав засновник світового скаутського руху Байден Пауел. Цим самим показуючи наскільки велика роль виховника у вихованні, становленні юнака та особистого прикладу. Адже тільки виховник маючий релігійні переконання та активно сповідуючий християнські цінності, навіть тоді коли юнацтво не бачить його, може передати ту іскру, яка запалить серця юнацтва. Його слова, дії, преконання будуть вказувати юнацтву на осереддя його особистості – християнські духовні цінності, що проявлятимуться в його ділах та красномовно вказуватимуть на першопричину, основний двигун його вчинків – релігійність. Тому хочеться сказати словами основоположника Пласту доктора природничих наук Олександра Тисовського, – «Та перш за все знаймо, що не наші слова, а наш добрий приклад у щоденному житті буде для всіх пе­реконливим.»[x]

Тільки такий виховник зможе пояснити, переконати і повести за собою юнацтво яке розумітиме, що перед ним «справжній» виховник, що не каже, якими потрібно бути, а є таким, є прикладом, який необхідно наслідувати.

«Практично вірність Богові здійснюється і в таких виявах як активна участь пластуна у житті Української Церкви та в пошануванні традицій цієї церкви»[xi] говорить отець Юрій Ференсів. Зрозуміло, що релігійне виховання можливе тільки з церквою, в церкві та церковній громаді до якої належить пластун. В Пласті не вимагається бути прихожанином якоїсь одної церкви, не проводиться прозелітизм (запрошення до якоїсь певної церкви чи перехід до іншої). Пластун будучи в своїй родині зазвичай сповідує обряд до якого належать батьки. Але Пласт вимагає бути релігійним, виконувати обряд церкви до якої належиш та проводити релігійну практику. Пласт допомагає родині, церкві у релігійному вихованні молоді.

Пласт, маючи в своїх рядах, представників різних конфесій, спільно із Церквами дає можливість задовольнити релігійні потреби. Крім того, на пластових заходах, виховується толерантність міжконфесійних відносин та повага до релігійного вияву товаришів. Все це дає можливість членам організації не тільки відбувати релігійну практику в своєму обряді, а й поважати релігійні переконання інших, що само собою виховує інших поважати твої переконання.

Якими ж засобами оперує Пласт у релігійному вихованні? Насамперед пропагування виконання свого релігійного обряду. Адже відомо про вислів, – «Віра без діл мертва» (як сказано в Євангелії: “Як тіло без духу мертве, так і віра без діла мертва”)[xii]. Маємо своїм прикладом показувати що означає бути християнином, прихожанином церкви. Це і відвідування Служб Божих, участь у церковному житті, добре діло для церкви чи громади.

В певній мірі можемо стверджувати, що пластова організація є великою недільною школою із своєю програмою, засобами, методами та традиціями яка відбувається здебільшого на природі та апробована сторічною історією успішної діяльності.

Досить часто пластове юнацтво допомагає у церквах на Службах Божих. Це дає можливість юнацтву допомагаючи священику, наблизитися до проведення літургії та практично прилучитися до обряду своєї церкви.

Пластове юнацтво також відбуває недільні школи або ж саме організовує їх в допомогу священикам.

На пластових заняттях проводяться гутірки, дискусії, розповіді на церковну та біблійну тематику. Це відбувається як в невеликому колі осіб (гурток) та і в більшому (курінь, табір). Розробляються і впроваджуються релігійні програми. За допомогою капеланів, священників проводяться бесіди де юнацтво може дізнатися про обряд, катехизис, основи віри, розпитати та обговорити питання з релігійної тематики.

Вмілості із релігійного напрямку дають можливість закріпити знання із певних ділянок церкви чи християнського життя.

Поширеним явищем є написання проектів на релігійну тематику, що стосуються як біблійних часів так і сучасного християнського життя чи інших аспектів релігійного вияву.

На пластових заходах є обов’язкове виконання при відкритті заходів «Отче наш» та закритті «Царю Небесний» що привчає з перших днів перебування у Пласті до християнських традицій.

На таборах обов’язковим є перебування священника. Адже двотижневий табір на природі, де юнацтво вчиться впорядковувати саме своє життя та вбачати красу природи створену Творцем і має можливість духовного спілкування справляє велике враження на молодь. Зазвичай на почесному місці таборової площі зводяться каплички руками самих таборовиків, розміщуються ікони. Таборове юнацтво доглядає, прибирає та облаштовує ці місця. В неділі та святкові дні відбуваються польові Служби Божі. В програми табору органічно вплітаються гутірки по катехизису. За участі священика відбуваються молитви до та після їжі. Раз чи кілька на табір проводяться ватри на релігійну тематику. Звичайно перед відкриттям та на закритті табору проводяться молебні. Все це сприяє якнайбільшому проникненню в життя юнацтва основ християнського життя. Воно стає частиною їхнього життя, потребою.

Молодь залучається до організації і проведення традиційних релігійних святкувань, акцій, заходів: Коляда, Різдвяна свічечка,  свято  патрона Пласту Юрія Переможця, свято св. Миколая,  Вифлиємський вогник,  та інші. Це дає можливість не тільки долучитися до цих дійств, а й пережити події які відбувалися в історії християнства, пропустити через себе думки і переживання героїв.

Все це молодь проходить від найпершого кроку в Пласті до дорослого життя «вбираючи» в себе християнські чесноти і спосіб життя. Відповідно завершивши юнакування та перейшовши у доросле життя вихованці Пласту продовжують нести християнські цінності в суспільство.

Пласт завжди був і буде відкритий до співпраці з Церквами і готовий допомагати у залученні молоді до церкви (воцерковленню), через створення пластових осередків при парафіях і організації навчання вірян та священнослужителів, які бачать своє служіння у роботі з молоддю. Також Пласт потребує допомоги у Церкви щодо релігійного виховання молоді на засадах християнської моралі та цінностей. Тому цей процес є обопільно важливий та необхідний як Пласту так і Церкві. Надіємося що надалі співпраця між Церквою та Пластом, особливо у точці дотику та співдії – капеланстві, набуде більших об’ємів і буде набирати все більшу силу.

[i] Євангеліє. Мт. 19,13.

[ii] Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, виховників, молоді і батьків. Полтавський вісник, 1994. 192 с.

[iii] Основоположник Пласту Олександер Тисовський. Вірність Богові і Україні (перший головний пластвоий  обовязок). Посібник „Життя в Пласті”, 1961

[iv] Тарас Масник. Християнські засади і Пласт. Пластовий Шлях. – Ч. 72-73. – 1985. – С. 52-55

[v] о. Іван Сиротинськи. Релігійність — основа духовости пластуна. Пластовий шлях. – Ч. 1-2 (24-25), – 1970 р.

[vi] Володимир Скоробський. Релігійне та національне виховання.

[vii] о. Богдан Смик, пластун-сеніор. Проповідь виголошена, дня 2 вересня 1962

на Ювілейній Пластовій Зустрічі на Вовчій Тропі. Вузли дружби. – Ч. 9. – 1966.– С. 8-10

[viii] Володимир Янів. Релігія і виховання. Пластовий шлях. – Ч. 1-2 (24-25). – 1970. – С. 3-14

[ix] Байден Пауел оф Гілвел. Порадник виховникам. Путівник для скаутмайстрів (зв’язкових) з теорії пластового вишколу. Написана 1919 року. Перевидано: Івано-Франківськ. Пласт – НСОУ.– 2010. – С. 40

[x] Основоположник Пласту Олександер Тисовський. Вірність Богові і Україні (перший головний пластвоий  обовязок). Посібник „Життя в Пласті”, 1961

[xi] о. Юрій Ференсів. Нема повноцінної людини без віри у бога. Основні думки доповіді, виголошеної на семінарі Другого Пластового Конгресу, Пластовий шлях. – Ч. 1-2 (24-25) – 1970

[xii] Євангеліє. Соборне послання апостола Іакова, 1, 20.

 

 

 

 

 

 

 

Окрема подяка Юрію Юзичу за допомогу у підборі матеріалів до публікації.