Пласт – єдина українська громадська організація, яка діє безперервно із 1911 року.

Організація виховала десятки тисяч лідерів: політиків, науковців, військових, топ-бізнесменів, журналістів. Квітку Цісик, Любомира ГузараБогдана Гаврилишина, Юрія Логуша, Петра Рондяка, Віктора Гурняка, Соломію Вітвіцьку…

Навіть, діючого посла Канади Романа Ващука та міністра закордонних справ Канади Христю Фріланд.

Сьогодні “Пласт” не лише найбільша молодіжна організація України, але і найбільша скаутська організація на пострадянському просторі (включно із країнами Балтії).

“Пласт” діє на всіх континентах: від Китаю до Кенії і Аргентини. У більшості країн ЄС, штатів США, провінцій Канади і Австралії.

Кілька років тому “Пласт” досяг свого історичного чисельного максимуму і динаміки розвитку. Сьогодні це понад 12 000 членів (із яких 9000 в Україні). Докладніше про структуру членства і географічне поширення можна дізнатись з традиційного річного звіту “Пласту”.

Однак, щоб організація виконувала ту ж роль, що її здійснюють бой-скаути США чи скаути Ізраїлю, організація має охопити 1-3% від населення держави. Тобто від 400 000 до 1 200 000 осіб. Саме таку ціль поставили пластуни і пластунки у національній Стратегії “Пласту” – 2030.

Конгрес США ще в 1916 році ухвалив закон про державне визнання і підтримку національної скаутської організації. І сьогодні в США понад 3 000 000 скаутів.

Ізраїльский кнесет одним із перших своїх законів, ще в 1947 році, прийняв закон про національну скаутську організацію “Цофім”. Хоч активно діяли й інші, з десятками тисяч членів, наприклад “Гашомер Гаціаїр”.

Окремий закон про національну скаутську організацію є у багатьох розвинутих і демократичних країнах.

У Великобританії, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Сінгапурі і Гонконгу ухвалювали їх ще перед другою світовою війною.

А після війни такий закон прийняли парламенти Малазії, Пакистану та ряду інших країн, які прагнули економічного розвитку.

Якби Верховна рада ухвалила закон “Про державне визнання і підтримку “Пласту”не 30 травня 2019 року, а на початку 90-х, то Крим і Донбас – цілком можливо – не зазнав би агресії і війни. Війни, на яку пішли сотні добровольців-пластунів (5-ро із яких загинули, а десятки отримали бойові поранення).

Загалом за понад сто років боротьби за незалежність України “Пласт” втратив понад 500 вихованців/ок, зокрема Степана Бандеру і Романа Шухевича.

Показовий факт – 100% головних командирів і начальників головного штабу УПА були пластунами.

Із 9-ти генералів УПА ⅔ – вихованці “Пласту”. Біля половини командного складу українського руху опору становили українські скаути.

“Пласт” історично довів, що є одним із стержнів національної безпеки. Це “Новий Люд” (теза із пластового гімну, співавтором якого став ще Іван Франко, син якого був співзасновником організації). Новий Люд, якого чекає Україна в усіх сферах суспільного життя.

Цей закон дозволить створити пластові курені (виховні частини) в кожній громаді. Щоб кожна дитина, яка буде готова до високих вимог організації, могла стати пластуном/кою. Незалежно від регіону чи соціального статусу.

Щоб пластова (скаутська) методика виховання, яка за понад сто років довела свою ефективність, визнавалась і використовувалась системою освіти. Стала стержнем громадянської освіти нації.

Три роки підряд парламент виділяє кошти для “Пласту” (їх частка в бюджеті організації, до речі, становить менше 50%). Але вони – за чинним законодавством – йшли лише на проїдання: проїзд, харчування та проживання.

Цей закон про те, щоб державні кошти йшли на інституційний розвиток. На залучення, вишкіл і підтримку виховників. На обладнання вишкільних центрів і пластових молодіжних центрів по всіх областях.

Щоб пластунська форма стала дійсно одностроєм, а не була різностроєм із секонд-хендів.

Щоб кожна дитина чи молода людина, яка хоче служити Україні у “Пласті”, відчувала, що вона потрібна своїй державі. А держава (своя, а не в еміграції) – підтримувала її громадянську активність.

Юрій Юзич, голова наглядової ради “Пласту”, спеціально для УП.Життя