Виступ на конференції 100-ліття Пласту, секція “Головні Обов’язки Пластуна”

Цю доповідь мав виголосити Ярослав Юрчишин, але він, на жаль не зміг прибути нині до Львова. Ми разом підготували чотири короткі тези, які хотіли б донести до присутніх. Ми разом працюємо в Крайовій Пластовій Раді і спільно працювали над цією доповіддю.

Скавтінґ у світі є різний.

Коли ми дивимося на скавтський світ, часто зустрічаємося з тим, що люди бачать скавтінґ однобоко. Насправді він є різний, і якщо його класифікувати, то можна виділити дві великі течії: сучасний скавтінґ – загалом ліберальна організація, особливо в европейських країнах (наприклад, Швайцарія, Бельгія; навіть нещодавно відроджений чеський «Юнак»). Це організації, які пережили етап становлення і зараз у ціннісному вимірі рухаються паралельно з суспільством, в якому вони діють. Попри це у скавтінґу є так само інші організації, які зберігають свої традиції, і їх можна назвати традиціоналістськими, або консервативними. На світовому Джемборі можна швидко помітити, як різко відрізняються від всіх інших ці організації: польські гарцери, від яких Пласт брав багато організаційних моделей, та бой-скавти Америки. Навіть в одностроях можна побачити різницю — вони чи не єдині, хто ще досі носять сорочки і шорти кольору «хакі». Не можна сказати, що вони «неправильні»: бой-скавти Америки впродовж багатьох десятиліть були найбільшою скавтською організацією в світі.

Пласт є, в основному, традиціоналістською організацією.

Всередині Пласту є також різні течії, які постійно борються між собою. Свого часу Верховний Отаман Северин Левицький висловив тезу про те, що Пласт засадничо відрізняється від всіх інших організацій. Він є унікальний не тільки тому, що виник і тривалий час діяв без власної держави, а й тому, що, якщо в державних народів завданням було консервувати все найкраще, що породили їхні суспільства за попередні століття, то завдання Пласту було абсолютно інше: бути революційною організацією, привнести нові цінності в українське суспільство. І недарма в нашому Пластовому Законі є на чотири точки більше, як в інших скавтів, зокрема точка «точний», якої нема в жодному іншому скавтському законі. Олександер Тисовський згадував, що вимога точности була однією з найскладніших для багатьох юнаків, і вони відходили від пластування. Отже, треба враховувати, що Пласт є ближчим до польських гарцерів і бой-скавтів Америки.

Функція Трьох Головних Обов’язків.

Якщо в інших суспільствах скавтінґ виконує переважно соціялізуючу функцію (дитина, яка росте в скавтінґу, адаптується до суспільних вимог), то Пластові дотепер доводиться виконувати іншу функцію — зберігаючу, консервуючу. Коли ми говоримо про вірність Богові та Україні, ми вкладаємо в ці слова абсолютно інший зміст, ніж, приміром, чеські чи англійські юнаки. Моральність тих суспільств є іншою. Після десятиліть радянського панування, яке було скероване на ліквідацію генофонду нації, існує потреба відновити моральні і національні цінності. Багато з нас часто не знає навіть свого прадіда, де він похований, в той час, коли в Європі це абсолютно нормальна річ для сформованої особистости. Часто говорять, що Пласт — закрита організація, тож що для нього має означати «допомагати іншим»? Свого часу Олександер Тисовський і перші старші пластуни дали чітку відповідь на це питання: Пласт сам по собі вже є громадською, соціяльною організацією. Коли ми робимо «соціяльні проєкти», треба представляти Пласт і для юнацтва, і для батьків, і для суспільства як великий соціяльний проєкт сам по собі. Ми можемо робити інше, але якщо ми будемо на цьому концентруватись, ми не зможемо виконати тої місії, яка була покладена на Пласт нашими засновниками. Модель розвитку та ідеологічна концепція Пласту входить зараз в конфлікт з моделями більшости інших скавтських організацій (за тими винятками, які були названі). Цей конфлікт легко відчути на стосунках Пласту і НОСУ. Якщо в Пласті є функція консервації цінностей, збереження української мови, то в НОСУ основна функція — соціялізуюча: щоб українські діти могли поїхати за кордон, познайомитися з іншими друзями і так далі. Очевидно, ми не можемо виключати цієї другої складової або концентруватися на чомусь одному, але потрібно зрозуміти той стрижень, який нас тримає. В Сімферополі чи в Донецьку діти часом навіть не розуміють української мови. І це ще довго буде проблемою національної організації — вона має бути національною не тільки в сенсі географічному, а й в сенсі наповнености українським духом.

Непотрібно ховатися з нашою історією.

Пластові часто закидають батьки: якщо у нас є такі вихованці як Бандера і Шухевич, то дітей в таку організацію не дадуть. Нам потрібно бути готовими до таких викликів. З одного боку, так, це є наші вихованці, часто це є друзі чи виховники ще живих пластунів. З другого боку, десь в Донецьку такий образ Пласту може бути неприйнятним. Наша історія славна, нам потрібно нею пишатися; інші люди, які мають здорові цінності, завжди нас зрозуміють. А разом з тим, нам потрібно шукати порозуміння з тими, хто сприймає історію по-іншому, але хоче почути і чує те, що ми говоримо. Наші цінності не можуть розмиватися, їх потрібно подавати такими, якими вони є, а разом з тим — думати про майбутнє.

Тож будьмо стійкими пластунами!

 

Текст на основі аудіозапису виступу на конференції підготувала пл. сен. Ольга Свідзинська