Коротка історія пластової хустки
(з нагоди міжнародного дня скаутської хустки)

Перші пластуни, як не дивно, скаутських хусток не носили. Очевидно тому, що австрійські пфадфіндери теж. Ані Олександер Тисовський в посібничку «Пласт» (Львів, 1913), ані Петро Франко у посібничку «Як закладати пластові дружини» (Відень, 1921) хустку в складі пластового однострою – не згадують.

Фактично на всіх відомих світлинах Пласту до першої світової війни пластуни без хусток. Як вихованці Івана Чмоли та Петра Франка (наприклад, під час мандрівки Чорногорою), так і вихованці Олександера Тисовського.

Перша відома світлина, яка фіксує пластунів із скаутськими хустками датується 1913 роком. На ній зображені, очевидно, львівські пластуни під опікою О.Тисовського. Що цікаво, крайній праворуч на цій світлині – таки теж без хустки.

Масове використання аналогів скаутських хусток в Пласті – краваток – фіксується на світлинах у 1918 року (це перші відомі пластові світлини з часів початку світової війни). На світлинах початку 1920-х року видно, що пластуни використовували краватки. А малюнок-ілюстрація в тогочасних правильниках однострою, який дублюється у виданнях 1921 і 1922 років, чітко видно, що це була фальшива краватка (на мотузку з кріпленням).

Правильник однострою 1922 року. Хустки немає, але є фальшива краватка на застібку)))

§ 8. Краватка є краски Полку. В горі вуща, в долі ширша; ніколи як рівна стяжка.
§ 9. Краватка є зроблена на стало; а не за кожнім разом її завязувати. В тій ціли зі заду має спряжку, на яку запинається під ковніром на карку.
(ПРИПИС про ПЛАСТОВИЙ ОДНОСТРІЙ І ПЛАСТОВІ ВІДЗНАКИ обовязуючий УСІ ПЛАСТОВІ МУЖЕСЬКІ ПОЛКИ зібрав Ярема Весоловський УХВАЛЕНО ВЕРХОВНОЮ ПЛАСТОВОЮ РАДОЮ, ЯК ЗАКОНОДАТНОЮ ПЛАСТОВОЮ ВЛАДОЮ ДНЯ 3. грудня 1921)

Правильникова краватка 1921 року

Переша, наразі відома, документальна інструкція щодо використання пластунами хусток з’явилась у посібнику О.Тисовського «Життя в Пласті» (Львів, 1921).  Тодішні пластові хустини він рекомендував в’язати «краватським вузлом». Цей «краватковий» підхід увійшов в пластову моду і зберігся й дотепер у формі так званих гуцульських крайок, які використовують ряд куренів (зокрема, «Ті, що греблі рвуть»), переважно юнацькі.

В середині 1920-х в обіг правильники однострою повертають в Пласт звичайні скаутські хустки. Але вони відрізнялись від тих, які ми сьогодні використовуємо. Було дві головні відмінності: а) хустки були квадратними і складались – перед вдяганням – спочатку в двоє, у трикутник; б) виготовлялись вони з легких і простих матеріалів, що дозволяло використовувати хустки в практичному житті (витирати піт, перевязувати рани і т.д; докладніше дивіться ілюстрацію з офіціозу Пласту «Молоде життя» за 1926 рік).

Вузол, яким в’язали свої хустки пластуни в другій половині 1920-х років. Це фото з правильника однострою. Обручик (який тоді називався інакше), майже не використовувався. На багатьох світлинах тогочасних пластунів хустки зав’язані саме так

Краски Куріня, виміру 75х75 цм. Її носиться на шиї поверх ковніра, зложену в трикутник так, що приходить на плечі, а два другі кінці звязується на грудях (лішаючи шию вільну) звичайним узлом. На довшому кінці хустки (на грудях) завязується «узол доброго діла». Два Куріні з одного Коша не сміють мати хусток тої самої краски. Замість вязати узлом, можна, для практичности, насувати спеціальне колісце (ОДНОСТРІЙ ПЛАСТУНІВ [Львів, «]Багаття[» – 1925])

 

Провід 6 куреня ім. Івана Богуна. Перемишль, 22 червня 1924 р.

Колір хусток юнацьких куренів обирався кошовою командою (сьогодні їхнім аналогом є станичні старшини). Головне правило, щоб в одному коші не було повторів кольорів хусток у куренях. Так, пластун-розвідувач Степан Бандера в Стрию носив бронзову хустку – колір 5-го куреня ім. Ярослава Осьмомисла. А пластун-юнак Роман Шухевич із Львова – малинову (коли був 1-му курені ім. П.К. Сагайдачного) і чорну (коли перейшов у 7-й  курінь ім. Князя Льва; згодом «леви», за спогадами, мали хустку синю, ясно-блакитну).

Степан Бандера — пластун 5-го куреня ім. Ярослава Осьмомисла у Стрию

Роман Шухевич (в центрі) серед старших пластунів-чорноморців

 

Практичне використання пластової хустки. Інфографіка з “Молодого життя” за 1926 рік. Одна з перших пластових інфографік)))
1. В таборі або до бігу, 2. Поясок, 3. Перша поміч, 4. Тамовання крови, 5. Маска проти диму або ґазу (змочена), 6. Ратовання (переношення) з пожежі, 7. Переношення недужих, 8. Зв’язані руки до переношення. 9. В’язання “шини”, 10. Рятівнича линва, 11. Лучення палиць,
12. Перев’язання рамя, як знак для дружин у грах, 13. До сигналізації

Пластуни. 15.10.1927 р.

Курені старших пластунів у 1920-х не мали курінних хусток – всі носили гранатову, тобто темно синю. Дівчата бистро знайшли спосіб трактування цієї барви і, якщо хлопці використовували темно-сині кольори, то дівочі курені мали хустки лагідно фіолетові (лілійового кольору). Скавтмайстрам, тобто пластовим провідникам, і зв’язковим куренів правильник однострою приписував й надалі носити зелені краватки. Зв’яковим, правда, дозволялось також використовувати хустки барви свого юнацького куреня. Саме тому на старих світлинах Чмолу, Дрота чи Сірого Лева ми бачимо з краватками.

Перший табір УПС. , 1930. Нижній ряд (зліва праворуч): Арсен , невідома, Олександр , невідома, Северин , Іван , невідомі

У переселенчих таборах кінця 1940-х років у Німеччині поширилась «пластова мода» заправляти пластові хустки під ковнір (цікаво, що на відміну від англо-саксонського скаутського світу німецький Гітлерюгенд теж заправляв хустку під ковнір).

Свято Весни в Міттенвальді, 1947 р.

Пластова хустка. Видання  «Пластун-skaut» ч. 2 1946 р. ст. 11

У 1955 році цю моду зафіксував правильник однострою, який запроваджував замість хусток гуцульські крайки, зокрема і для хлопців (див. на фото), які – ясне діло – потрібно було заправляти під ковнір.

Пластовий однострій і відзнаки, 1955 р.

Формальна зміна хусток на крайки у 1955 році відбулась через те, що в основних країнах, куди переселились пластуни із німецьких таборів, місцеві національні скаутські організації запатентували використання скаутського однострою. А оскільки Пласт не хотів інтегруватись в ці організації, то не міг легально використовувати і типовий скаутський однострій одним з ключових елементів яких була хустка. В ті часи з одностроєм був повний хаос.

Юнацький курінь, 1958 р.

На практиці ж, хустки активно використовувались і далі (носились, до речі, і над ковніром), хоч офіційне їх повернення в правильнику відбулось лише у 1975 році. Тоді ж заправляння під ковнір, але тепер вже хусток, стало обов’язковим. Хустки і зараз можна носити поверх ковніра, але виключно на заходах, де пластовий провід вирішить, що так можна. Цей підхід фактично унеможливлює такі винятки, бо жодна станиця чи крайова організація не може прийняти такого рішення «на постійно» (існуюча норма правильника, коли на кожному заході визначається окремо спосіб носіння хусток, мала би сенс лише при такій можливості, теж дозволеній правильником).

 Старші пластуни з хустками поверх коміра (не за правильником) та сеніорка з бронзовою краваткою. 1958 р.

Перша пластова історична реконструкція на ЮМПЗ у 1962 р.

Після другої світової війни всі сеньйори мали бронзову (коричневу) хустку, а старші пластуни перейшли на зелений колір хустки, хоч певнй час колір уладу й далі зберігався гранатовим (зелений колір був кольором сеньйорів, а хустка мала бути у формі краватки). Курені дорослих членів Пласту лиш могли вишивати якусь відзначку – саме такі автентично-старі хустки носять досі “Червона Калина” і “Ватага Бурлак”. Ще на початку 2000-х теж мали такі одноколірки “Сіроманці” і “Лісові Чорти”, але усучаснились).

Перший табір в с. Рожаночка, що біля Славська. Липень 1990 р. 

Про новацтво. Перші новаки взагалі хусток не мали права одягати. Правильники однострою визначали лиш право на окремі новацькі відзнаки, але не на хустку). Пластові хустки – на окремих новаках – фіксують світлини Юліана Дороша з новацького табору у 1928 році в Пілютому. Вважаєтсья, що жовту хустину введено – мабуть – у 1929, але документів про це відшукати не вдалось. Закарпатські новаки 30-х років вже вповну використовували хустки.

Малинова хустка для юнацтва поза куренями, це – очевидно – традиція кольору перших хусток, яким орендувався перший пл.курінь юнаків ім. П. Конашевича Сагайдачного (в складі якого виник той славнозвісний гурток, що склав першу пластову присягу). Припускаю, що ці перші пластові хустки на світлині 1913 року були якраз малинові.

Різні тясьми, стяжки і вишивки першими почали використовувати, так виглядає, закарпатські пластуни. У 1929 році у м. Пряшеві (Словаччина) виник український пластовий курінь чисельністю у 70 юнаків. Саме він виділився тим, що “синя хустка сего Куріня має жовту смужку на краю”.

 

У західно-европейських пластунів (-нок), які носять на шиї  замість краватки хустину є звичай щодень рано зав’язувати на тій хустині вузол. Він має пригадувати пластунові, що має зробити якесь добре діло і щойно по його виконанню можна такий узол розв’язати. У нас сей звичай, з причини  дорожні матеріялу хустини, не прийнявся. [Андрій Охримович – п «]О. Т-ець[»]. Дещо про пластову організацію // Молоде життя. – 1921. – квітень [ч.1]. – С. 1-2.