Верховина. Мабуть, уявляючи собі це слово в думках, з’являється зображення мальовничих пагорбів, де вітер колихає зелені трави, а здалеку чути привітний спів пташок. Це справді так, але окрім неймовірних пейзажів, це місце поєднує у собі незабутній дух українського скаутингу, адже “Верховина” – це пластова оселя, яка розмістилась на берегах північного Вельсу, на одному із узбережь Великої Британії. Це маленька частинка землі, яка об’єднує патріотичну і ініціативну українську молодь з різних куточків світу.
Цей табір став найважливішим у моєму пластовому житті. Неймовірний український дух й незабутні пригоди притягують мене в це місце уже чотири роки поспіль. Адже саме у цьому місці, ще з безтурботних новацьких років, почався мій пластовий шлях.

Літом 2017 року табір “Верховина” здивував мене як ніколи і залишив у моїй пам’яті багато приємних вражень. Кожного року цей табір привітно зустрічає новацтво та юнацтво, зокрема тих, хто вперше хоче вступити в пластові ряди з різних куточків Сполученого Королівства. Ступивши на територію табору, мене охопили немислені емоції щастя; ось воно – довгоочікуване відкриття табору. Найкраще пам’ятаю, як проходило знайомство з усіма учасниками, адже моїм здивуванням стала їх кількість – це був найчисленніший табір за останні декілька років – у цілому число учасників перевищувало 70 осіб. Ось вже зникла перша сором’язливість і ми дружно відправились на першу мандрівку. Ця мандрівка була дуже незвичною, оскільки вона відбулась уночі. Зазвичай о 23:00 під слова “нічна тиша” всі закутуються у свої теплі спальники, але цієї ночі юнацтво разом з виховниками мандрувало під зоряним небом північного Вельсу. Уже з першого дня перебування в таборі обіцяло бути насиченим та веселим.

Щоб підтримувати справжній дух і традиції пластування, кожного року табір запрошує пластунів з України, адже це надає змогу не тільки завести нові знайомства, але також набратися чудового досвіду і знань. Нам з легкістю вдавалось знаходити спільну мову, та разом докладавши зусиль ми здобували новий досвід і вмілості у пластуванні. Дружно співали пісні, боролись у теренових змаганнях, вчились в’язати вузли на гутірках та відважно долали гори й рівнини.

Як і у багатьох таборах, у “Верховини” є свої особливі традиції. Однією з них, яка дуже припала мені до душі, є ліплення вареників. Погодьтеся, що наліпити понад тисячу вареників – не така вже й легка справа, але коли на кухні лунає спів, сміх і просто позитивна атмосфера, час летить непомітно.

Цей табір також цінує історичні традиції, тому цього року він був присвячений великій події – 75-ти річчю з часу створення УПА. Юнацтво і новацтво з захопленням слухали розповіді про те, як виникла Українська повстанська армія, вивчали повстанські пісні, а також придумували невеличкі театральні сценки про цю подію.

Чим захопив мене цей табір, так це тим, що він повний активних розваг та насичених подій. Ось наприклад одного дня ми відправились на веломандрівку, де довелось долати кілометри мальовничими узбережжями Ірландського моря. На наступний день у нас були морські пригоди: каякінг, серфінг та майстрування власних човнів, які потім проходили витривалість бурхливими хвилями. Часті мандрівки до моря, прогульки по тутешніх незнайомих стежках, ігри, розваги – на одному місці нікому не сиділось.

Та напевне найбільшим викликом для мене став похід в гори. Для цього треба мати характер. І цей характер якраз таки формується на пластових таборах. Коли приходиться долати втому, біль і підбадьорювати себе та інших – ось саме тоді виробляється сила волі. Досягнувши самого вершечку гори, стоячи десь високо в хмарах, дивлячись на неймовірну красу природи, ти відчуваєш гордість за те, що зумів подолати цей шлях.

На жаль, все хороше рано чи пізно приходить до кінця, а завершенням нашого двотижневого таборування була традиційна ватра. Не можу собі уявити нашу ватру без “Червоної рути” та жартівливих забав. Востаннє учасники збираються щоб провести разом час і згадати веселі моменти, які зробили цей табір надзвичайним. А також цей час був хорошою нагодою для того щоб нагородити тих, хто зумів себе проявити на протязі свого перебування на “Верховині”, хто зумів досягнути нового ступеня пластування. Ось чому для мене ця ватра була особливою, адже дякуючи підтримці і знанням наших виховників, я зуміла скласти свою пластову присягу і стати пластункою-учасницею. Загалом цього року Пласт у Великій Британії поповнився новими прихильниками, учасниками та розвідувачами.

Прощаючись з людьми, з якими ти провів два наповненні фантастичними спогадами тижні, серце то скиглить то радіє, адже ти зміг здобути нові знання, загартувати свій дух і зустріти чудових людей за якими ще довго сумуватимеш. І тому можу сказати що табір “Верховина” залишив в моїй пам’яті низку гарних спогадів, а також ностальгію яка заставляє мене повертатись туди знову і знову.

Текст: Юлія Литвиненко

Фото: Роман Тимоцко, Семен Сидорак